[Джанфранческо Кутеллі, власник магазину морозива]:
«Після пандемії ми знову почали працювати. Завдяки спеці продажі йдуть дуже добре. Ми мали й маємо деякі проблеми з пошуком сировини, вона значно подорожчала. Але попит зріс, зараз багато туристів. Ми дуже задоволені».
Як порівняти зі звичайним пломбіром, температура джелато на 10 градусів вища. Це дає змогу повною мірою розкрити його смак.
Справжнє джелато роблять прямо на місці й продають одразу ж після приготування. Має тисячі видів. Крім свіжого молока, вершків і цукру, може містити шоколад, сир, овочі та пряні трави. Кожен шеф-джелатер’є, а їх в Італії понад 30 тисяч, має свій таємний рецепт.
[туристка]:
«Ммм, усе морозиво в Римі на рівні. Це треба покуштувати, воно неймовірне».
[туристка]:
«Це абрикосовий шербет, і на смак він як справжня абрикоса. Він дуже смачний і дуже підходить для спекотних літніх днів у Римі».
В Італії до цього десерту — підхід серйозний. У Болоньї є спеціальний університет, де студентів з усього світу втаємничують у виробництво італійського морозива.
[Алессандро Масіа, майстер приготування морозива та викладач]:
«Експерименти — один із ключових аспектів нашої роботи. Маємо бути допитливими, знати, як збалансувати рецепт, як поєднувати інгредієнти».
Еудженіо Морроне — місцева знаменитість, володар золотої медалі чемпіонату світу з приготування джелато в складі збірної Італії.
[Еудженіо Морроне, джелатер’є]:
«Усі люблять морозиво, воно освіжає, утамовує спрагу, ощасливлює. Це десерт, тому його люблять і діти, і дорослі».
Заведено вважати, що джелато почали готувати ще давні римляни. Тоді десерт робили зі снігу, зібраного з гірських вершин.
Коротке посилання на цю сторінку:
