[Камран Наджмеддін, різьбяр]:
«У нас у Кіркуку є такий камінь, якого, на мою думку, немає в інших містах Курдистану. Він називається кая. Я навчався на ньому, бо він м’якший за інші камені».
Різьбяр збирає каміння в передмісті Кіркука, привозить їх до майстерні й вдихає в них нове життя. Спочатку обмірковує, якою буде скульптура. Далі наносить на камінь кілька штрихів. А потім обережно знімає все зайве, доки не розкриється задум.
[Камран Наджмеддін, різьбяр]:
«Працювати з деревом легко, а ось із каменем украй складно. Та, попри труднощі, дуже радісно, коли виріб готовий».
Майстер постійно експериментує і вдосконалює навички.
[Камран Наджмеддін, різьбяр]:
«Мистецтво не має меж. Завжди є творче натхнення й успіх. Тому треба розвиватися і йти в ногу з часом. Я почав працювати з мармуром усіх кольорів, бо кожен колір має різну міцність. Чорний дуже твердий, а зелений і білий м’які».
Роботи Камрана демонстрували на чотирьох виставках у Кіркуку. Однак майстер на цьому не зупиняється, а прагне добитися міжнародного визнання.
Коротке посилання на цю сторінку:
