Торік у липні центром протестів стали бідні та густонаселені райони Гавани. Виступи визнали найбільшими з часів революції Фіделя Кастро у 1959 році.
[Алсідес Фірдо, батько засудженого]:
«Учора о другій годині дня зателефонував адвокат і сказав, що сина засудили до 11 років в’язниці. Закликаю весь світ нас підтримати, бо це несправедливо. Те, що вони роблять із цими хлопцями, дуже жорстоко. Вони нищать молоді життя».
Кубинська влада заявляє, що протести нібито організували та фінансували західні сили під керівництвом США.
Маніфестації проходили торік 11‒12 липня. Тисячі людей вийшли на вулиці міст у всій країні. Вони були невдоволені нестачею їжі та ліків на тлі пандемії коронавірусу й вигукували «Свобода».
За даними кубинської прокуратури, понад 700 осіб на всьому острові звинуватили у злочинах, пов’язаних із демонстраціями. Зокрема у вандалізмі, нападі на людей чи майно, а також у серйозних заворушеннях.
Правозахисні групи, уряд США та Євросоюз заявили, що судовим процесам не вистачає прозорості та належної правової процедури, і що вже винесені тривалі тюремні терміни не відповідають скоєному.
Водночас кубинцям тепер буде складніше мігрувати. Деякі країни збільшили їм візові обмеження. Квитки на літаки також подорожчали. Наприклад, Панама запровадила для кубинців візовий збір 50 доларів. Це порушило плани багатьох. Біля посольства країни в Гавані зібралися сотні людей, які скандували: «Ми хочемо подорожувати».
Коли світ став відкриватися для соціалістичного острова, багато хто поїхав до інших країн. Здебільшого метою поїздки було прибути до США та дістати там статус біженця.
Коротке посилання на цю сторінку:
