Ці данські студенти веслують на дерев’яному човні, який має багату історію. Нордичні племена тисячу років тому будували дуже схожі судна.
Мистецтво їх вироблення живе й досі. Але майстрів дедалі менше. Саме тому нещодавно ЮНЕСКО внесла цю традицію до свого списку нематеріальної спадщини. Заявку спільно подали Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція.
Якщо конкретніше, то до списку потрапив спосіб створення клінкерів, тобто суден з обшивкою край на край. Як їх робили за часів вікінгів, можна побачити у данському музеї, що за 30 кілометрів від Копенгагена. Тут є колекція з п’яти дерев’яних суден XI століття.
[Тріона Соренсен, куратор музею]:
«Коли будуєш край на край, то корпус виходить досить рухливим, та водночас напрочуд міцним. Тобто вони виробляли такі судна, яких у цій частині світу в той час не бачили».
Раніше на таких човнах рибалили, а також перевозили всілякі речі, товари та людей. Сьогодні їх використовують під час святкових регат і спортивних заходів.
[Тріона Соренсен, куратор музею]:
«Якби не було цих човнів, то не було б й ери вікінгів. Це безперечно. Вони ніколи не вийшли б за межі Скандинавії, а залишилися б на території сучасних Данії, Швеції та Норвегії. Ці судна дали їм змогу розширити обрії».
У минулому майстерності будівництва клінкерів починали навчатися ще замолоду. Це тривало коло десяти років.
[Сорен Нільсен, директор майстерні з виробництва човнів]:
«Сьогодні клінкерних суден не так багато. Ми бачимо, що майстерність їх створення, знання того, як на них ходити, а також як будувати невеликі рибальські судна поступово зникають».
У Данії лишилося коло 20 майстрів, які вміють робити клінкери. У всій Європі — щонайбільше двісті. Є надія, що статус ЮНЕСКО допоможе відродити майстерність, що зникає.
[Сорен Нільсен, директор майстерні з виробництва човнів]:
«Ви не зможете знайти в книгах, як будувати ці човни. Якщо хочете стати хорошим майстром, потрібно побудувати багато човнів. Ось так просто».
Коротке посилання на цю сторінку:
