«Суп свободи» — так гаїтяни називають страву джуму. За їхніми словами, у колоніальні часи її їли лише власники плантацій. А чорношкірі остров’яни змогли покуштувати її лише на початку XIX століття, коли Гаїті стало незалежним від Франції. Тепер ЮНЕСКО додала цю страву до списку культурної спадщини людства.
[Домінік Дюпюї, представниця Гаїті]:
«Це історична подія для всього гаїтянського народу. Суп став носієм і хранителем цієї спадщини, вплетеної в наше ДНК».
Суп готують із гарбуза та м’яса. Додають картоплю, банани, моркву та інші овочі. Також кладуть селеру, цибулю, петрушку та спеції. Деякі гаїтяни додають вермішель. Перед тим як подати, у суп ллють трохи соку лайма. Страву їдять гарячою, вмочуючи в неї хліб.
1 січня — у День незалежності — жителі острова обов’язково варять джуму. Вона для них, як і раніше, символ звільнення від рабства.
[Домінік Дюпюї, представниця Гаїті]:
«Цей суп утілює ці цінності. Це означає, що Гаїті теж має місце за столом переговорів, і що для людства важливі цінності гаїтян, і воно хоче разом із Гаїті брати участь у процесі встановлення миру».
ЮНЕСКО також зазначає, що приготування джуму — громадське та сімейне заняття. Жінки керують процесом, діти допомагають готувати, ремісники роблять каструлі й інший посуд, а фермери вирощують овочі.
Гаїтяни також їдять цей суп на сніданок у неділю.
Коротке посилання на цю сторінку:
