03.01.2021
Телеканал NTD

Огляд світових подій (з 15 по 19 серпня)

Огляд світових подій (з 15 по 19 серпня)

1. Пожежа біля Лазурового берега увійшла до п’ятірки найбільших за століття Лісова пожежа Вар, Франція Одна..

Дата завантаження: 2021-12-03

video

1. Пожежа біля Лазурового берега увійшла до п’ятірки найбільших за століття

Лісова пожежа
Вар, Франція

Одна з найбільш руйнівних за сотні років. Так кажуть про лісову пожежу, яка палає у Франції біля Лазурового берега.

Вона почалася в понеділок за 40 кілометрів від курорту Сен-Тропе. Двоє людей загинуло, ще 27 постраждало. Щонайменше 10 тисяч було евакуйовано з будинків, готелів і туристичних наметових містечок.

[Флоран Доссетті, капітан SDIS 83]:
«За три дні мобілізували більш як 1200 пожежників. У департаменті Вар згоріло 7100 гектарів. Тож ця пожежа стала п’ятою найбільш руйнівною на півдні Франції за сотні років».

Влада повідомляє, що зараз вогонь ослаб, бо спадає спека й стихає вітер. Але під контроль пожежу поки взяти не вдається. Гасять як із землі, так і з повітря.

Цього літа від пожеж постраждало майже все Середземномор’я. Горить Туреччина, Греція, Італія, Алжир та Іспанія. Так, просто зараз на північному заході від Афін четвертий день палає велика пожежа. Гасять її також і вогнеборці з Польщі.

2. Лікарні на Гаїті переповнені постраждалими від землетрусу

Наслідки землетрусу
Ле-Ке, Гаїті

Гаїтянка Ланетт щойно втратила дочку. Їй було 26. Дівчина — жертва недавнього землетрусу. На неї впала стіна. У лікарні їй не змогли надати належну допомогу — палати переповнені покаліченими.

[Ланетт Нуель, мати жертви землетрусу]:
«Ми приїхали вчора вдень. Вони зовсім їй не допомогли. Просто дали знеболювальне. Уранці вона померла в мене на руках, і я нічого не можу вдіяти».

Нагадаємо, 14 серпня на північному заході Гаїті стався землетрус силою 7,2 бала. Ця карибська країна була до цього неготовою. Загиблих уже майже дві тисячі й стане ще більше — багато хто досі під завалами або пропав безвісти. Зруйновано майже 40 тисяч житлових будинків, а також будівлі шкіл і церков.

Постраждали й лікарні — подекуди медики працюють у наметах. У них на руках — майже 10 тисяч потерпілих. Лікарі не справляються.

У понеділок на країну до того ж налетів шторм «Грейс». Гаїтянам, що втратили житло, а також пацієнтам лікарень, розміщеним на вулицях, стало ще важче. Саморобні шатра просто знесло вітром.

Люди потребують їжі та нормального прихистку.

[потерпіла внаслідок землетрусу]:
«Мій дім зруйновано. Будинок завалився, коли всередині були діти — четверо хлопчиків і дівчинка. Нас шестеро, помешкання немає, живемо на вулиці».

[потерпіла внаслідок землетрусу]:
«Мій будинок лежить у руїнах. Не знаю, куди подітися. Я не можу його відремонтувати, сплю на вулиці. Минулої ночі промокла під дощем. Чекаю тут божої помочі».

Шторм спричинив у різних регіонах Гаїті повені й зсуви. Він уже відступив, і пошуково-рятувальні роботи відновилися. З-під завалів досі витягують і живих людей, але таких шансів дедалі менше.

Країну в біді не покинули. Продовольчу й медичну допомогу надають США, Венесуела, Панама, Чилі, Колумбія, Мексика, а також сусідня Домініканська Республіка.

Ситуацію ускладнює загальна нестабільність у країні. Нещодавно тут убили президента, панує політичний хаос. На південь зі столиці дістатися складно, бо пропускні пункти контролюють банди. Гуманітарні місії ведуть із ними переговори.

3. Канада вивезе з Афганістану 21 тисячу людей

Евакуація з Афганістану
Канада прийме тисячі біженців

Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо оголосив, що його країна намагається евакуювати якомога більше афганців. Однак, за його словами, угруповання «Талібан» заважає людям навіть просто потрапити до Міжнародного аеропорту Кабула.

[Джастін Трюдо, прем’єр-міністр Канади]:
«Ми закликаємо “Талібан” надати афганцям вільний доступ до аеропорту. Нам потрібна можливість відвезти людей до безпечного місця. Ось чому ми ведемо роботу в аеропорту. Маємо таку можливість. Просто треба, щоб люди змогли туди потрапити. Поки “Талібан” заважає їм це зробити».

За останню добу з країни на літаках вивезли коло 5000 дипломатів, співробітників охоронних компаній, працівників гуманітарних організацій і простих афганців. Військові літаки виконують рейси цілодобово.

За словами Трюдо, Канада планує прийняти щонайменше 21 тисячу афганських біженців. Водночас вона не визнаватиме «Талібан» законним урядом Афганістану.

Угруповання активізувало наступ, коли президент США Джо Байден оголосив про прискорене виведення американських військ із країни. 15 серпня таліби увійшли до столиці, а президент і вся політична верхівка втекли. Армія здалася без бою, після чого бойовики увійшли до президентського палацу.

«Талібан» уже керував Афганістаном 20 років тому. Тоді діяли жорсткі закони шаріату. Приміром, жінкам не дозволяли навчатися чи працювати й навіть виходити з дому без чоловіків. Цього разу, бойовики кажуть, що послаблять правила. Так, вони не мститимуться своїм опонентам, а також обіцяють поважати права жінок.

Тим часом тисячі афганців усе ж намагаються втекти з країни. У районі аеропорту відбувається хаос. Голова Пентагону недавно оголосив, що поки американські армійці не можуть вийти на вулиці Кабула й забезпечити людям доступ до аеропорту через усі блок-пости «Талібану».

У країні перебуває 4500 американських вояків. Зараз вони залучені до процесу евакуації в самій повітряній гавані. Водночас Вашингтон веде переговори з «Талібаном», щоб забезпечити людям можливість покинути Афганістан.

4. Через пандемію Японія продовжила режим надзвичайної ситуації до 12 вересня

Карантин продовжили
Токіо, Японія

Японія продовжила режим надзвичайної ситуації у зв’язку з COVID. Він діятиме в Токіо та інших регіонах до середини вересня. Влада так учинила, бо подекуди лікарні ледве справляються з напливом пацієнтів.

[Йосіхіде Суга, прем’єр-міністр Японії]:
«Щодо нинішнього режиму надзвичайної ситуації в шістьох районах і префектурах, то ми вирішили продовжити його до 12 вересня».

За час пандемії Японія вводила режим НС уже п’ять разів. Нинішні заходи мали діяти до 31 серпня. Тепер вони охоплять 60 % жителів країни в префектурах Ібаракі, Гумма, Сідзуока, Кіото, Хіого та Фукуока. У решті префектур обмеження будуть менш суворими.

[Йосіхіде Суга, прем’єр-міністр Японії]:
«Дельта-варіант поширив інфекцію усім світом. Такого ми ніколи не бачили. Ситуація в країні змінилася. Я готовий захищати життя наших громадян і працювати над їх безпекою».

Згідно з нинішніми обмеженнями, ресторани мають зачинятися рано й не можуть продавати алкоголь. В обмін влада обіцяє власникам фінансову допомогу.

Також уряд планує накласти ліміт на кількість людей у торгових центрах, а ще закликає всіх громадян рідше бувати в громадських місцях.

У Токіо рекордну добову кількість нових хворих зафіксували минулого тижня — тоді виявили понад 5700 випадків зараження.

5. Єменські діти замість школи йдуть забивати курей і різати прути

Діти на небезпечній роботі
Ємен

Йому варто було б сидіти за партою в школі. Однак 15-річний Харіт Мансур цілими днями звертає курям голови, патрає їх і продає покупцям свіже куряче м’ясо. Його магазинчик стоїть у столиці Ємену — Сані.

Шість років ця країна не може завершити воєнний конфлікт. І з кожним роком дедалі більше дітей іде працювати, щоб їхнім сім’ям було де жити й що їсти.

[Харіт Мансур, 15-річний житель Ємену]:
«Мені довелося піти на цю роботу, бо батько сам не може достатньо заробити. На школу та інші справи часу вже не вистачає».

Інфляція зростає небувалими темпами, і ціни на продукти дедалі вищі.

Цьому юнакові теж 15. Він ріже металеві прути, які використовують у залізобетонних конструкціях.

Рятуючись від боїв, його сім’я два роки тому втекла з міста Ходейда. Тепер його батьки й вісім братів і сестер живуть у передмісті Сани.

Батько не в змозі працювати, тому він і його брат вирушили до столиці на заробітки.

Абдо заробляє 6–7 доларів за день. Більш ніж половину витрачає на їжу та проживання. Решту відправляє додому.

[Абдо Мухаммаду Джамалесу, 15-річний житель Ємену]:
«Працювати мене змусили обставини. Батько хворий і не може працювати. У мене лише один брат, який у змозі щось робити. Ситуація складна. Уповаємо на Бога».

Конфлікт у Ємені виник наприкінці 2014-го. Тоді країна, щоб менше дітей були змушені працювати, співпрацювала з ЮНІСЕФ. У той час таких був майже мільйон. Але через шість років війни це число зросло вдвічі — приблизно до двох мільйонів.

6. Робот-хамелеон допоможе вдосконалити технологію активного камуфляжу

Робот-хамелеон
Сеул, Південна Корея

У хамелеонів з’явився імітатор. Це робот, який здатний змінити свій колір і злитися з довкіллям. Його створили корейські науковці Сеульського університету.

Робот має м’яку оболонку, що імітує шкіру. Вона складається з прозорих полімерних шарів, чорнила й покриття з термохромних рідких кристалів. Також у нього вбудовано нагрівальні елементи зі срібного нанодроту. Вони дають змогу відтворювати всілякі візерунки.

Колір штучної шкіри змінюється під впливом температури. Потрібний відтінок визначають датчики, які встановлені на животі робота. Вони передають інформацію нагрівальній системі, і та змінює колір покриття.

[Сон Хван Ко, співробітник Сеульського університету]:
«Ми можемо використовувати цю технологію для розроблення військових роботів-розвідників і камуфляжної військової форми, здатної змінювати колір залежно від довкілля».

За допомогою цієї технології також можна створювати модний одяг чи автомобільну фарбу. Поки вона унікальна.

[Сон Хван Ко, співробітник Сеульського університету]:
«Сучасні технології активного камуфляжу засновані здебільшого на проєктуванні тла на світловідбивний матеріал. Він дорогий і негнучкий. Наші технології дають змогу дуже дешево виготовляти ефективну м’яку маскувальну шкіру».

Науковці й далі тестують робота-хамелеона. А також планують його вдосконалити.

7. Справжній чай ройбуш тепер можуть робити лише в ПАР

Чай зі статусом
ЄС віддав ройбуш ПАР

Південно-Африканська Республіка тепер може похвалитися власним брендом чаю. Європейський Союз присвоїв унікальний регіональний статус ройбушу, який також називають ройбосом. Напій із такою назвою тепер вироблятимуть лише в ПАР.

Це чудова новина насамперед для фермерів. Тепер вони зможуть продавати цей продукт дорожче, і попит на нього, як очікується, зросте.

З місцевої мови «ройбуш» перекладається як «червоний кущ». Напій роблять із висушеного подрібненого листя й пагонів чагарнику аспалатуса лінійного.

Під нього виділено 70 тисяч гектарів землі в провінціях Західний Кейп і Північний Кейп. Чай вирощує коло 500 фермерів.

[Деон Зандберг, фермер]:
«Унікальність ройбушу в тому, що він росте на дуже невеликій і віддаленій території. Він унікальний, бо росте тут природно. Крім того, це дуже корисний продукт».

Щорічно в ПАР виробляють коло 15 тисяч тонн ройбушу. Половину експортують до Японії, Німеччини та Нідерландів.

У цьому лондонському магазині вишуканих напоїв ройбушу відведено окреме місце.

[Оттілі Каннінгем, експерт із чаю та кави]:
«Для нас велике значення має походження напою, а ройбуш має фантастичну історію. Важливо, хто його вирощує і в якому середовищі».

Здавна ройбуш був для місцевого населення ПАР тонізувальним напоєм, таким як чай, кава чи мате в інших частинах світу.

Заведено вважати, що цей чай знижує рівень холестерину й нормалізує тиск. Він також зменшує ризик серцево-судинних та онкозахворювань і допомагає при алергії та головному болю. Крім цього, ройбуш є складником багатьох косметичних засобів.

8. Зв’язок із предками: австралійка знайшла себе завдяки плетінню з виноградної лози

Ремесло предків
Вітсанді, Австралія

Інсульт став поворотною миттю в житті цієї австралійки. Сьогодні Фелісіті Чепмен проводить десятки семінарів у всьому штаті Квінсленд. На них вона навчає того, що стало її головною пристрастю — плетіння з виноградної лози й фарбування тканин.

[Фелісіті Чепмен, жителька Квінсленду]:
«Коли я серед дерев, рослин, поряд із водою, то почуваюся на своєму місці».

Усе почалося чотири роки тому. Тоді, після інсульту, у Фелісіті прокинулося непереборне бажання вивчити історію свого роду.

[Фелісіті Чепмен, жителька Квінсленду]:
«Я ніколи не почувалася цілісно, завжди здавалося, що мені чогось бракує».

Матеріали для улюбленої справи знаходить біля дому. Каже, що нарешті знайшла своє покликання.

[Фелісіті Чепмен, жителька Квінсленду]:
«Невпевненість у собі, самотність, відчуття себе гостем на цій землі, коли тебе ніхто не розуміє, відійшли. І зараз я можу сказати: “Я знаю, хто я”. Тепер усе набуло сенсу».

На майстер-класи Фелісіті приходять представники й інших корінних народів.

[Барбара Вокер, учасниця майстер-класу]:
«Я росла більшу частину свого життя, не знаючи про спадщину предків. І те, що мені справді допомогло, це плетіння».

[Тьєрра Райлі, учасниця майстер-класу]:
«Тепер я можу навчити цього своїх дітей і вибудувати з ними зв’язок на рівні культури».

Як з’ясувалося, такі заходи мають величезний попит.

[Фелісіті Чепмен, жителька Квінсленду]:
«Більшість із нас, як правило, живе далеко від своїх коренів. І плетіння — це справді потужний спосіб перенестися додому».

Так, петля за петлею, ці жінки відновлюють утрачений зв’язок зі своїми предками.

9. Волонтери рятують тварин, які через COVID залишилися самі

Урятувати тварин
провінція Ява, Індонезія

4-річний пітбуль Гледіс два дні провела вдома без їжі. Потім до неї на допомогу прийшли волонтери. Вона опинилася серед тисяч покинутих домашніх тварин Індонезії. Їхніх господарів або відвезли до лікарень із коронавірусом, або ізолювали.

Тепер у країні почала діяти програма допомоги тваринам.

[Герліна Курніаван, сестра власника собаки]:
«Мого молодшого брата два дні тому почали лікувати від лихоманки денге. Однак його ПЛР-тест показав позитивний результат на COVID. Він боявся за собаку. Вона не їла два дні».

В Індонезії триває один із найбільших в Азії спалахів COVID. Виявлено понад три мільйони 700 тисяч випадків зараження. Понад 100 тисяч людей померло.

Волонтери часто надають тимчасову допомогу. Іноді тварин забирають назовсім і відправляють до притулків.

[Доні Гердару, засновник організації захисту тварин]:
«Наша допомога залежить від того, що потрібно власникам. Ми або назавжди забираємо вихованця й беремо на себе догляд, або робимо це тимчасово, як у випадку з Гледіс. Ми також просто можемо годувати тварин, чистити їхні клітки й купати».

Водночас ветеринари зазначають, що найліпший варіант — це коли вихованець залишається біля свого хворого господаря. Головне, дотримуватися деяких правил.

[Магда Румавас, ветеринар]:
«Багато хто, у кого виявили COVID, запитував мене, що робити із собакою. Добре було б, щоб під час ізоляції собаки могли бути з господарями, бо вони можуть розважати людей, позбавити стресу. Тільки не цілуйте й не обіймайте собак, бо вони можуть стати переносниками коронавірусу».

У провінції Ява програма вже допомогла 40 собакам і п’ятьом котам.

10. На Дунаї відбувся заплив на незвичайних човнах

Веселий заплив
Гарта, Угорщина

Човни з картону, пластикових пляшок, порожніх баків, пінопласту й велосипедних деталей. На Дунаї в Угорщині пройшов традиційний заплив на саморобних і, головне, смішних плавзасобах.

Політ фантазії тут необмежений. Але є певні правила. Судна не можна робити з готових човнів, каяків чи каное, а також використовувати матеріали, які шкодять довкіллю.

[Рафаель Соллосі, організатор запливу]:
«Тут довкола живе дуже багато трішки божевільних людей. Тому стільки охочих побудувати такі човни й узяти участь у запливі. Вони часто кажуть, що в цей час почуваються рок-зірками на сцені».

Одна команда побудувала човен у вигляді блюда з піцою. А голови учасників виконували роль начинки. Щоправда, лопаті за допомогою педалей крутити так і не вдалося.

[учасник запливу]:
«Наша команда в піцерії точно божевільна, до того ж ми всі любимо річку, і ми фанати цього села. Є ще багато інших причин, через які ми це робимо, але найважливіша — від душі посміятися».

У запливі взяло участь 16 команд.

11. На Криті історичні знання засвоюють за трапезою

Обід по-давньогрецькому
Ханья, Греція

Поїсти й послухати. На Криті проходять незвичайні посиденьки біля багаття. Джеролін Моррісон занурює своїх слухачів у давньогрецьку історію, приправляючи все це смачними наїдками. Страви з кролика, сочевиці, інжиру та свинини з коріандром і часником передають особливості мінойської цивілізації.

[Джеролін Моррісон, організаторка майстер-класів]:
«Мінойську цивілізацію вважають культурою бронзового віку, доісторичною. Ми не маємо письмових свідчень, у яких говорилося б, як і що вони готували. Ми дивимося на археологічні матеріали й визначаємо, що там було».

Мінойська цивілізація існувала приблизно з 3000 по 1100 рік до нашої ери на острові Крит. Вона заклала основи класичного періоду, який дуже вплинув на західну політику, науку, мистецтво, театр та філософію.

Останні 25 років Джеролін вивчає мінойську цивілізацію та ознайомлює з нею інших. Підказки знаходить у стародавніх керамічних черепках, де можна знайти рештки їжі.

[Джеролін Моррісон, організаторка майстер-класів]:
«Ми вивчаємо кістки, насіння й мушлі. І готуємо їжу, зважаючи на те, що викопали й ідентифікували».

[Мелісса Берлант, учасниця майстер-класу]:
«Мені подобається, що вона використовує стародавні інгредієнти та інструменти».

Деякі учасники кажуть, що під час трапези історичні знання засвоюються ліпше.

[Василіс Кокологіаннакіс, учасник майстер-класу]:
«Свиняча ніжка видалася чудовою, бо всередині неї лежав свіжий і сушений інжир, чого я ніколи раніше не куштував. І це було не дуже солодко. Але це все ж солодка страва».

Водночас Джеролін не тільки готує обіди, але й власноруч виготовляє керамічний посуд.

12. Вечірні посиденьки замість соцмереж: південь Іспанії охороняє традиції з ЮНЕСКО

Зберегти традицію
Альгар, Іспанія

Плюс 40 у середині серпня — звичайна річ в Альгарі, селищі на півдні Іспанії. Увечері прохолодніше, і місцеві жителі виносять на вулиці стільці, а часом і столи. Тут здавна зустрічають захід сонця великою компанією за неквапливою бесідою.

Зберегти традицію в умовах суцільного занурення у світ соцмереж вирішив мер міста. Він подав заяву на визнання затишних вечірніх посиденьок Альгара об’єктом нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

[Хосе Карлос Санчес, мер Альгара]:
«Добридень. Як справи? Перечікуєте спеку?»

[місцева жителька]:
«Ми тут, на вулиці. Немає ніякої прохолоди, але принаймні ми на свіжому повітрі».

[Хосе Карлос Санчес, мер Альгара]:
«Добре. Тут краще, ніж удома?»

[місцева жителька]:
«Так. Хоча в мене новий будинок, але мені подобається сидіти тут, бачити людей, багато іноземців. Захопливо».

Коли мер Хосе Карлос був маленьким, на вулицю виходили всією сім’єю. Тепер же здебільшого пенсіонери й діти. Підлітків і молоді дедалі менше.

Однак спільне проведення часу має багато переваг. Це економить електроенергію: вечорами не потрібне світло й кондиціонер. Та головне — це дарує жителям відчуття єдності, відганяє геть самотність та стрес.

[Хосе Карлос Санчес, мер Альгара]:
«Настав бум соціальних мереж, усе під їхньою владою. Якщо сидіти в них трохи менше, можна знову спілкуватися з людьми наживо. Гадаю, ми повернемо втрачене, адже це гармонія, веселий настрій і повернення до традицій. А ще це заряджає енергією».

Отримання статусу ЮНЕСКО — процедура довга, проте Альгар уже зараз бачить користь. Про південне містечко почали писати вітчизняні та іноземні ЗМІ, і тепер про нього знають від Мадрида до Барселони.

13. За що одну українську казку полюбили в усьому світі

«Казка про Лотос»
Дніпро, Україна

Ця історія про маленьку насінинку зворушила серця дітей і дорослих у всьому світі. «Казку про Лотос», яку написала жителька Дніпра Людмила Орел, перекладено 38 мовами, за її сюжетом зроблено анімацію й поставлено дитячий спектакль.

Головна героїня казки подорожує із дна озера на поверхню води й перетворюється на прекрасний лотос. На шляху трапляються перешкоди, які їй вдається подолати завдяки трьом чарівним словам: істина, доброта й терпіння.

Автор уважає, що ці принципи стануть у пригоді й у реальному житті.

[Людмила Орел, автор «Казки про Лотос»]:
«Мені здається, якщо керуватися цими принципами в будь-якій життєвій ситуації — чесність, доброта, терпіння — помилок зробиш набагато менше. Це мій досвід і тоді мені дуже хотілося донести його до дітей».

Сходом і його глибокою культурою Людмила захоплюється вже багато років. Каже, що мудрість черпає в стародавній системі медитації і вдосконалення під назвою Фалунь Дафа. До речі, «Істина, Доброта, Терпіння» — головні принципи цієї школи.

[Людмила Орел, автор «Казки про Лотос»]:
«У мене 20 років тому почалися проблеми зі здоров’ям, щоби полегшити біль у хребті, лікар порадив шукати йогу чи цігун. Зі здоров’ям питання дуже швидко вирішилося. Насправді людина, самовдосконалюючись, може отримати набагато більше, ніж просто здорове тіло».

Людмила — логопед, багато років працює з дітьми. Через історію про лотос хоче допомогти їм виховувати в собі найкращі якості.

[Людмила Орел, автор «Казки про Лотос»]:
«Казка про Лотос» буде прекрасним життєвим сценарієм. У нас є все, щоби піднятися і стати чудовою, прекрасною квіткою, яка розкриває весь свій потенціал, що закладений у нас вищими силами».

А це Наталія Юріївна — вчителька молодших класів, яка надихнула подругу написати казку. На історії насінини вона вже виростила чотири покоління дітей.

[Наталія Колесник, вчителька молодших класів]:
«Я бачу, що ці зерна проростають. І я спокійна за дітей, які виростають. Дітвора спілкується, діти поважають внутрішній світ іншої людини, намагаються прийняти його таким, яким він є».

[Тимофій Скринік, школяр]:
«Ця казка вчить того, щоб не користуватися поганими порадами».

[Меліса Нестеренко, школярка]:
«Із трьох скарбів найголовніший, мені здається, це терпіння, бо і дорослим, і дітям теж потрібне терпіння».

Натхнення від творчості Людмили отримують діти в усьому світі. Деякі пишуть їй слова вдячності.

[Ешіта, жителька Делі]:
«Історія про лотос дала мені важливий урок про те, як робити правильний вибір у складних ситуаціях. Вона про те, що не слід обманювати, важливо визнавати помилки й терпимо ставитися до недоліків інших».

Людмила сподівається, що завдяки таким добрим історіям у дітей будуть правильні орієнтири в житті.

[Людмила Орел, автор «Казки про Лотос»]:
«Я хотіла, щоб у них була чітка впевненість, що вони можуть подолати абсолютно всі перешкоди. І для цього дуже важливо зберегти й чистоту, й благородство, й доброту».

14. Гучно й весело: як проходить фестиваль духових оркестрів у Сербії

Фестиваль духових оркестрів
Гуча, Сербія

Звуки труб, сурм і валторн лунають над сербським містом Гуча. Тут проходить 60-й ювілейний фестиваль духових оркестрів.

Попри те, що в багатьох країнах почалася нова хвиля пандемії, відвідувачів багато.

Цього року від них вимагають пред’явити довідку про вакцинацію чи негативний результат тесту на COVID.

[Даніель, відвідувач із Парижа]:
«Я не боюся. Ми, як і всі, дотримуємося правил. Усе добре. Ми раді бути в Сербії».

Фестиваль заснували в 61 році минулого століття. Усе починалося із чотирьох колективів і коло 2500 глядачів. Тепер це один із наймасштабніших музичних заходів Сербії. Щоправда, торік його скасували через пандемію.

[Орсесо, відвідувач із Гавани]:
«Ситуація така ж, як і в усьому світі. Треба вчитися з цим жити. Не можна зупинити музику, не можна через якийсь там вірус зупинити життя».

[Беб, відвідувачка з Праги]:
«Дуже рада цьому заходу. Нам усім треба жити далі. Просто варто бути обережнішими. Ми любимо музику, любимо фестивалі».

Духові оркестри — давня традиція Сербії. Ще в 1831 році місцевий король заснував перший військовий оркестр. Відтоді без таких колективів не проходить жодне весілля чи похорон.

За час проведення фестивалю в Гучі побувало понад 15 мільйонів відвідувачів. Місцева влада сподівається, що цьогорічний захід відновить туризм і допоможе місцевій економіці.

15. Рідкісний примат: у зоопарку радіють першому в цьому році орангутангу

Народження орангутанга
Фуенхірола, Іспанія

Це перше дитинча орангутанга, яке цьогоріч народилося в європейському зоопарку. Малюк з’явився на світ 4 серпня в іспанському зоосаді «Фуенхірло», що на півдні країни.

[Антоніо Гарручо, доглядач зоопарку]:
«Усе пройшло ідеально. Ми дуже раділи, що (самичка) Сулі народила вже вдруге».

У цьому зоопарку діє програма розведення орангутангів. Міжнародний союз охорони природи вважає їх видом, що перебуває на межі зникнення.

[Антоніо Гарручо, доглядач зоопарку]:
«Через видобуток копалин, пожежі та спеку, яка нищить рослинність, ліси на острові Борнео зникають дуже швидко».

Раніше в дикій природі орангутанги мешкали в усій Південно-Східній Азії. Тепер залишилися лише на островах Борнео й Суматра.

[Антоніо Гарручо, доглядач зоопарку]:
«Цей малюк — ще одна маленька перлина в програмі розведення європейських зоопарків, а також на світовому рівні».

За деякими даними, орангутанги — найрозумніші тварини на планеті.
Коротке посилання на цю сторінку: