[Хаджу Самбе, перша серфінгістка Сенегалу]:
«Коли я у воді, то почуваюся дивовижно».
Любов Хаджу Самбе до великих хвиль зробила її першою в Сенегалі професійною серфінгісткою.
Усе почалося з того, що вона плавала на каяках біля рідного рибальського села Нгор, що поблизу сенегальської столиці.
[Хаджу Самбе, перша серфінгістка Сенегалу]:
«Я завжди дивилася на людей, які займалися серфінгом, і замислювалася: “А де ж серфінгістки?” Тож подумала, чому б мені не зайнятися серфінгом і не представити свою країну, Африку, Сенегал як чорна дівчина, як дівчина. Не бачила, щоб серфінгом займалися чорні дівчата».
У цьому регіоні жінки зазвичай виходять заміж і проводять життя вдома з дітьми. Хаджу довелося докласти чималих зусиль, щоб рідні її підтримали. На це пішло два з половиною роки.
Тож 2018-го Хаджу поїхала до США — до засновниці організації «Чорні дівчата-серфінгістки». Вона прибула зовсім без грошей, не розмовляла англійською, але мала нестримне бажання чогось навчитися.
[Ронда Гарпер, засновниця організації «Чорні дівчата-серфінгістки»]:
«Я намагалася приборкати торнадо, обмотати його мотузкою, заспокоїти. Вона такий активний серфер — це було непросто».
Сьогодні Хаджу сама навчає молодих серфінгісток.
[Хаджу Самбе, перша серфінгістка Сенегалу]:
«Я кажу молодим дівчатам, які починають займатися серфінгом, щоб вони нікого не слухали, затуляли вуха й концентрувалися, ішли вперед, фокусувалися на тренуваннях. Я сама через це пройшла: люди казали мені, щоб я припинила ці заняття. Ось чому я почала досить пізно».
Школи «Чорних дівчат-серфінгісток» уже відкрилися в Гані, Ліберії, Сенегалі та Сьєрра-Леоне. Обговорюється також відкриття в Кот-д’Івуарі.
Тим часом Хаджу планує брати участь в Олімпіаді в Токіо, яку перенесли на літо наступного року. Вона каже, що й далі тренується й не відмовиться від своєї мрії.
Коротке посилання на цю сторінку:
