Дерев’яні каркаси та шматки пальмових дахів стирчать зі смарагдової води в малайзійському морському парку біля острова Борнео. Це те, що залишилося від жител сотень морських циган.
Місцевий народ баджо відомий здатністю пірнати під воду на тривалий час. Він століттями жив у цьому районі, зокрема в заповіднику, знаному блакитними водами й місцями для дайвінгу.
Проте останніми місяцями влада Малайзії посилила заходи боротьби з нелегалами. Будівлі баджо назвали незаконними, оскільки більшість цих людей не має громадянства.
Багато хто з цього народу не знає свого прізвища чи точного віку. На островах вони рибалять і збирають деревину. Потім продають це на материку.
[Білкуїн Джимі Саліх, баджо]:
«Везти вагітну жінку до лікарні задорого. І так я зрозумів, чому народився не в лікарні. Моя сім’я була надто бідною, щоб собі це дозволити. Коли людина без документів народжує в лікарні, їй виставляють величезний рахунок».
Поліція каже, що виселяє тих баджо, хто звів будинок на охоронюваній території. Місцева влада обіцяє виділити їм для проживання інше місце.
Морські цигани мешкають і в інших районах Південно-Східної Азії. Їхній унікальний спосіб життя та здібності нерідко цікавлять дослідників або туристів. Але в очах влади вони — небезпечні соціальні елементи, які не мають доступу до охорони здоров’я чи освіти.
[Білкуїн Джимі Саліх, баджо]:
«Я мрію багато про що, але, здається, це ніколи не збудеться. Я хочу бути поліціянтом або солдатом. Але нічого з цього не збудеться, бо я не маю документів. У мене немає свідоцтва про народження або посвідчення особи».
За даними уряду, у цьому районі виявили 28 тисяч осіб, які належать до народу баджо. Лише 20 % — громадяни Малайзії. Решта або без громадянства, або іммігранти з Філіппін чи Індонезії.
Коротке посилання на цю сторінку:
