Гаїтянська біженка Мірріам разом із двома дочками знайшла притулок у тимчасовому таборі при школі в Порт-о-Пренсі. Але муки на цьому не скінчилися. Хоча наприкінці квітня в Гаїті сформували перехідну президентську раду, про людей, як і раніше, не дбають.
Чимало жителів Порт-о-Пренса змушені тікати з дому через бандитське свавілля. Але часто людям нікуди йти. Вони знаходять прихисток у таких тимчасових притулках, як цей. Але тут про них майже ніхто не турбується. Недавно в таборі померла жінка, хвора на цукровий діабет. Можливо, їй вчасно не допомогли лікарі.
[Мірріам Оге, вимушена переселенка]:
«Ми всі рівні перед Богом і проходимо через однакові страждання — і матері, і діти. Згадати хоча б про ту померлу жінку. Це завдає нам великого болю. Щоразу, лягаючи спати, я плачу».
На погані умови в таборі скаржаться всі. Багато хто хворіє.
[Енок Жан Батіс, вимушений переселенець]:
«Ми погано спимо й погано їмо. Усе складно. Наприклад, коли дощить, ми не можемо спати. Нам доводиться стояти, бо під нами тече вода. Ми просто не можемо лягти й відпочити».
[Жан Едруар Мазан, вимушений переселенець]:
«Банди вигнали людей із будинків. Держава має подумати про цих нужденних, які не мають нікого. Організації прийшли нам на допомогу, але організації — це не держава. Ми задоволені їхньою роботою. Я радий, що вони допомагають моїй країні, але про людей має думати держава».
Останніми роками Республіка Гаїті пережила кілька потрясінь, зокрема вбивство президента Жовенеля Моїза та руйнівний землетрус. У країні виникла політична криза та погіршилося соціальне становище. Цим скористалися злочинні угруповання. Вони почали запеклу боротьбу за контроль над територіями, прагнучи захопити владу.
Цього року банди ще більше активізувалися й захопили майже 90 % території столиці. Минулого тижня вони знову напали на кілька кварталів Порт-о-Пренса, і сотні людей мусили втікати від насильства.
Коротке посилання на цю сторінку:
