Вона входить до групи директорів музеїв, університетських дослідників і науковців, які проводять переоблік колекцій.
Дослідники кажуть, що Італія не має зберігати предмети, надбані внаслідок історичного насильства, колоніальної окупації, грабунку чи війни.
Переоблік проводять на тлі того, що музеї та уряди Європи й Америки масово повертають культурні артефакти країнам і громадам, звідки ті походять.
Директор Музею цивілізацій у Римі Андреа Віліані каже, що Італія трохи відстає від інших країн Європи.
[Андреа Віліані, директор Музею цивілізацій у Римі]:
«Італія дуже добре знає, що означає володіти творами, вирваними з інших контекстів, бо вона також стала жертвою пограбувань, руйнувань і величезної шкоди її культурній спадщині».
Режим Муссоліні найтісніше пов’язаний з італійськими колоніями, що були в Африці. Серед них Еритрея, Ефіопія, Лівія та Сомалі. Імперія виникла наприкінці ХІХ століття. Муссоліні намагався її розширити, але мусив від цього відмовитися після Другої світової війни, коли 1960-го року Італія перестала панувати в Сомалі.
Мета аудиту — до середини року подати звіт міністерству культури, а потім організувати міжнародний симпозіум для обговорення результатів.
[Андреа Віліані, директор Музею цивілізацій у Римі]:
«До повноважень директора чи співробітників музею не входить ухвалювати рішення про повернення чи вирішувати, хто є власником предмета. Наш обов’язок — провести дослідження, переглянути документи, дізнатися про походження предметів і надати політикам можливість якнайліпше вирішити їхню долю».
Ден Гікс — археолог, який очолив рух за повернення бенінських бронзових виробів та інших культурних артефактів. Каже, що аргумент «не віддати й виправдати» — неправильний.
[Ден Гікс, археолог]:
«Гадаю, що багато людей дивуються, коли дізнаються, що більшість музеїв як слід не розуміються на всьому, що вони зберігають».
Навіть Ватикан підхопив ідею реституції. Недавно він повернув Греції три фрагменти мармурових скульптур Парфенону, які зберігав упродовж двох століть.
Коротке посилання на цю сторінку:
