В обговореннях брало участь понад 100 країн. Вони затвердили пакт, який накладає юридичні зобов’язання щодо збереження й забезпечення сталого використання біорізноманіття океану.
Загалом переговори почалися 20 лютого й завершилися на день пізніше за встановлений термін.
[Рена Лі, голова конференції ООН]:
«Корабель дістався берега».
Згідно з договором, до кінця десятиліття в усьому світі під захист має бути взято 30 % суші й моря. Цю мету називають «30 до 30».
Експерти кажуть, що раніше у світі не було чіткого шляху захисту міжнародних вод.
[Нікола Кларк, природозахисниця]:
«Цей новий договір дає нам можливість і правову основу, які ми можемо використовувати для створення у відкритому морі охоронюваних районів».
Делегату Нікарагуа не сподобалося, як проходили переговори.
[представник Нікарагуа]:
«Переговори не гарантували рівності, неупередженості, балансу та прозорості. Кілька паралельних зустрічей ускладнювали участь невеликих делегацій».
Головним предметом дискусій були економічні інтереси. Країни, що розвиваються, хотіли більшої частки доходів від «блакитної економіки», а також передання технологій.
Водночас розбіжності виникли стосовно угоди про спільне використання переваг морських генетичних ресурсів, які використовують у таких галузях, як біотехнології.
Природозахисні організації кажуть, що для досягнення поставленої мети до 2030 року щороку треба брати під охорону 11 мільйонів квадратних кілометрів океану.
Зараз дуже невелика частина відкритих морів потребує певного захисту. Водночас дедалі більшу загрозу становить забруднення, підвищення рівня кислотності та надмірний вилов риби.
Коротке посилання на цю сторінку:
