З вересня в Тунісі випала лише п’ята частина звичайного обсягу опадів. Це водосховище Сіді-ель-Баррак — за 140 кілометрів від столиці Тунісу. Тут тріскається земля, а дерева повільно всихають.
Фермери кажуть, що не знають, як далі жити. Колись тут вирощували пшеницю. Нині залишилися переважно оливкові плантації. Оливкова олія — і тепер найважливіший експортний товар країни.
[Хатем Нафруді, фермер]:
«Раніше взимку ми ніколи не поливали дерев. Але в січні я вже полив їх чотири рази, бо осінь була дуже сухою».
Економіка Тунісу останніми роками занепадає. Через це країні важко імпортувати продовольство з інших країн, а також фінансово підтримувати місцевих фермерів.
До того ж посуха зменшила обсяги виробництва корму для худоби, через що почалася криза й у молочному секторі. Фермери розпродують свої стада, а в супермаркетах дедалі складніше знайти молоко та масло.
Влада віддала пріоритет основним харчам та експортним культурам. Тож вона закликала фермерів припинити зрошувати водою із водосховищ овочеві поля.
Також, як надзвичайний захід, подекуди обмежили постачання води на ферми.
Це призвело до того, що в країні різко зросли ціни на овочі, а інфляція в грудні збільшилася на 10 %.
Коротке посилання на цю сторінку:
