Цзян помер у Шанхаї, де колись був мером. Причина смерті — лейкемія та поліорганна недостатність.
Цзян Цземінь обіймав посаду генерального секретаря ЦК компартії з 1989 по 2002 рік. Його попередником був Ден Сяопін. На думку істориків, після того як Цзян залишив вищу посаду, він і його фракція ще довго впливали на внутрішню політику КНР.
У роки його правління Китай вступив до Світової організації торгівлі, а Гонконг перестав бути британською колонією і перейшов під управління Пекіна.
У країні Цзян жорстко придушував інакодумство. У в’язницях опинилися активісти-правозахисники, члени профспілок та прихильники демократії. Він також ініціював репресії духовного руху Фалуньгун, оскільки той у 90-тих роках минулого століття став дуже популярним у КНР.
Фалуньгун або Фалунь Дафа — це школа духовного та фізичного вдосконалення, яка передбачає виконання медитативних вправ і дотримання принципів істини, доброти й терпіння. На початку 90-х офіційні особи Китаю поширення практики підтримували.
Згідно з офіційними даними, у 1999 році прихильників Фалуньгун у країні було 100 мільйонів. Це перевищувало кількість членів комуністичної партії.
Того ж року за наказом Цзян Цземіня почалося придушення руху Фалуньгун у всій країні. Переслідування тривають і досі. За даними Інформаційного центру Фалунь Дафа, мільйони людей, які займаються практикою, було ув’язнено. Тисячі з них загинули від тортур і насильницького вирізання органів.
У низці країн на Цзян Цземіня подано судові позови, у яких його звинуватили в злочинах проти людяності, геноциді та катуваннях прихильників Фалуньгун, а також у підтриманні та проведенні репресій проти населення Тибету.
Коротке посилання на цю сторінку:
