Дизайнер Салім Аззам виріс у цьому регіоні. Нині намагається зберегти культурну спадщину рідних місць. Для цього запросив до ательє вишивальниць. Усю роботу виконують вручну.
[Салім Аззам, модельєр]:
«Жінки виходили заміж і народжували дітей, а це ремесло було для них чудовим способом самовираження».
До кожної життєвої події призначені свої візерунки. Так весільне вбрання відрізняється від повсякденного. Усі мотиви натхнені природою й філософськими роздумами.
[Сара, вишивальниця]:
«У вишивці цінна праця. Вишивати стомливо, проте, бачачи результати роботи, розумієш: це того варте. Це нагадує мені про бабусю і прабабусю».
До вишивальниць приєдналася й мама дизайнера. Як і багато друзьких жінок, вона освоїла це ремесло в юності.
[Наджва Аззам, вишивальниця]:
«Я навчилася вишивати, коли готувала свій посаг. У мене все збереглося, усе дуже гарне. Ми вишивали вручну».
У багатьох вишивальниць чоловіки втратили роботу під час пандемії. Нині ж це ремесло допомагає прогодувати сім’ю.
Жінки працюють годинами. Кажуть, вишивання схоже на медитацію: допомагає зберігати умиротворення й виробляти терпіння.
Коротке посилання на цю сторінку:
