Батьки не мають грошей ні на освіту, ні на іграшки. Для екскаватора підліток використав шматки викинутого металу. З них зробив платформу, стрілу, ківш та інші деталі. З підручного матеріалу змайстрував гусениці. Гідравлічна система складається зі шприців і шлангів.
[Мохаммад Тойуб, підліток-біженець]:
«Я керую цією іграшкою за допомогою води, яка тече шлангами та шприцами. Я виявив, що це дає змогу підіймати й опускати ківш».
Мохаммад має лише початкову освіту. У таборі він навчався час від часу, коли Дитячий фонд ООН організовував уроки. Коли почалася пандемія, їх зовсім скасували.
[Дін Мохаммад, батько підлітка-біженця]:
«Він із раннього дитинства грався з подібними іграшками й намагався зрозуміти, як зробити механізм, який може щось урухомлювати. Я щасливий, бачачи, як син цим займається, бо він теж щасливий».
Поки що в біженців-рохінджа немає умов для того, щоб повернутися до М’янми, яку вони масово залишили у 2017 році. Проте підліток сподівається, що він матиме можливість учитися. Він мріє колись стати інженером і будувати літаки.
Коротке посилання на цю сторінку:
