Цьому паровозному депо в Будапешті понад сто років. Колись тут працювало півтори тисячі людей. Тепер – лише 13. Але всі в цій маленькій команді не уявляють життя без паровозів. Чоловіки обслуговують і ремонтують ці гігантські машини.
[Дьюла Мезеї, начальник депо]:
«Історія – ось, що робить цю роботу привабливою. Гадаю, просто дивовижно, що в 2022 році ми можемо ремонтувати машину, побудовану 1905-го».
У другій половині XX століття на зміну локомотивам із паровим двигуном почали приходити тепловози й електрички. У 80-х роках більшість цехів у цьому депо закрилася. А у 84-му паровози в Угорщині повністю замінили на сучасний транспорт. Саме тоді угорська залізнична компанія відкрила маршрут для ностальгічних подорожей. Тому один цех у депо працює й досі.
Найстаріший майстер тут – це 80-річний Міклош Надь. Він працює в депо із 68-го року.
[Міклош Надь, майстер з ремонту паровозів]:
«Люди люблять ці машини. А я вмію лише одне – їх лагодити. Без цієї роботи я сумуватиму. Коли чуєш свисток паровоза, серце б’ється швидше. Для мене ремонт паровозів – сенс усього життя».
Робота в депо важка, а фахівців дедалі менше. Така ж справа й з машиністами.
[Ференц Улічка, машиніст]:
«Ніде більше не вчать керувати паровозом. І літніх машиністів, у яких можна перейняти досвід, дедалі менше».
В Угорщині, щоб не перескладати іспити, треба керувати паровозом не менш як 200 годин на рік. Через пандемію туристів поменшало, тому виконати цю умову важче.
Машиністи та працівники депо все ж сподіваються, що ситуація налагодиться і їхні професії збережуться.
Коротке посилання на цю сторінку:
