М’які промені сонця нагадують про завершення літніх турбот. Але в цьому громадському саду, що в передмісті Глазго, пожвавлення. Діти й підлітки збирають урожай і милуються своїми рослинами.
[школярка]:
«Учора ми викопували дайкон. Він ось такий».
Г’юберт, як і багато інших, захопився садівництвом під час ізоляції.
[Г’юберт Рудницький, школяр]:
«Я пробував, вкладав у це серце — і все вдалося. Завдяки цьому заняттю почуваюся чудово».
Діти під наглядом дорослих вирощують салат, капусту та квіти. Вони і вчаться, і дістають естетичну насолоду.
[Сюзан Вілсон, волонтерка]:
«Діти думають, що овочі з’являються в магазині. Їм невтямки, що вони ростуть у землі. Тому я люблю їм усе роз’яснювати».
Цей громадський сад розташований в Істергаусі, що за десять кілометрів від Глазго. Містечко довгі роки вважали одним із найбідніших і проблемних у Шотландії. Тут зростала злочинність і наркоманія. Упродовж кількох десятиліть ситуація виправляється, життя стає спокійнішим. Садівництво теж сприятливо впливає на людей.
[Ізобель Ленглендс, жителька Істергауса]:
«Це як терапія. Можна проводити час із дітьми. Це добре й для мого сина. У нього аутизм».
Ідею громадських садів підтримує й Королівське садівниче товариство Великої Британії. Воно має намір просувати такі проєкти в усій країні.
Коротке посилання на цю сторінку:
