Потягати за хвіст величезного крокодила — на таке зважиться не кожен. Але одному болівійському гідові, який водить амазонськими джунглями, це чомусь вдається. Чому — і сам не знає. Можливо, рептилія дозволяє всякі зухвалості й не чіпає, бо той її підгодовує.
Алехандро Гіл так поводиться лише з одним крокодилом. Назвав його Хесусом. Дивна дружба триває вже не перший рік. До слова, крокодили живуть приблизно як люди — до 100 років.
[Алехандро Гіл, друг крокодила]:
«Ми бачимо Хесуса лише в посушливий сезон, коли в річці мало води. Це починається приблизно 15 серпня. А в січні ми його втрачаємо, бо річка стає дуже глибокою й заливає береги».
Алехандро зізнається, що досі нервується. Жодних гарантій безпеки немає — усе на свій страх і ризик. Туристів до чотириметрової рептилії не підпускає.
[Алехандро Гіл, друг крокодила]:
«У мене коліна тремтять, коли працюю з Хесусом. Я завжди дуже боюся, дуже обережний і також із повагою ставлюся до туристів. Гіди в Якумі й у всій Болівії запитують туристів, чи хочуть ті це бачити, і якщо вони згодні, то я це роблю. Якщо хоч хтось не хоче, то ми цього не робимо».
Це далеко не перший відомий випадок дружби людей із дикими крокодилами. Так, в Африці є село, де ці рептилії взагалі не нападають на місцевих жителів. Ті у відповідь шанують їх як священних тварин.
Коротке посилання на цю сторінку:
