У міру того як в австралійському штаті Квінсленд стає спекотніше, на одній із ферм дедалі частіше трапляються ось такі жмутки вовни. Саме так шотландська порода корів звикає до жаркого клімату континенту.
[Керолайн Кінс, власниця ферми]:
«Я виходжу й усюди бачу шерсть».
Керолайн та Ієн Кінс розводять гайлендів.
[Ієн Кінс, власник ферми]:
«Цей вид повільно росте. Корова досягає зрілості тільки через п’ять років».
Ці тварини звикли до суворого клімату Шотландії. Та нині обживаються на колишній військовій базі Другої світової.
[Ієн Кінс, власник ферми]:
«Вони обожнюють стояти у воді. Думаю, вони навіть розумніші за людей: поки ми працюємо, вони просто розслабляються».[Керолайн Кінс, власниця ферми]:
«Не всі знають, що в них подвійні шуби. Узимку вони обростають шерстю, яка стає дуже щільною. Але навесні й улітку вона їм не потрібна».
Така робота для Керолайн не зовсім звична. Її батьки не були родовими фермерами, а сама вона раніше жила й працювала у великому місті. Ось чому вона хоче завжди мати елегантний вигляд, навіть серед худоби.
[Керолайн Кінс, власниця ферми]:
«Я дуже люблю фермерство, дерева й цей стиль життя. Але мені також подобається бути красивою для своїх корів».
Гайлендів вирощують заради м’яса. Та Ієн шукає застосування й для шерсті.
[Ієн Кінс, власник ферми]:
«Багато років тому ходили чутки, що хутро гайлендів використовували, щоб набивати ним сидіння “роллс-ройсів”. Моя тітка, що на півдні, має самопрядку. Можливо, я колись її позичу. Подивимося, чи зможу нею користуватися».
А поки ці фермери насолоджуються літніми днями зі своїми гладко вичесаними корівками.
Коротке посилання на цю сторінку:
