Дослідники вивчали глибини Тихого океану й виявили риф завдовжки приблизно два кілометри. Він розташований на вершині підводної гори на глибині 400 метрів. Водночас більш як половина коралів живі.
[Стюарт Бенкс, дослідник]:
«Дивовижно те, що вони утворюють давні рифові структури. Ми не знаходили таких великих і розвинених коралових рифів на такій глибині. Цьому рифу тисячі років чи більше».
Раніше науковці вважали, що кліматичний феномен Ель-Ніньйо 82–83-го років минулого століття пережив лише один галапагоський кораловий риф — Веллінгтон. Він розташований біля берегів острова Кулпеппер.
Місцеві корали звикли до холодної води, а Ель-Ніньйо приносить теплі течії. Вода прогрівається, і корали гинуть. Та, як виявилося, загинули не всі.
[Денні Руеда, директор Національного парку «Галапагос»]:
«Це відкриття важливе, бо ми знайшли незайману екосистему, яку ніколи не вивчали й за якою ніколи не спостерігали. Наш обов’язок — спостерігати за нею, щоб зберегти її біорізноманіття».
Галапагоський морський заповідник раніше займав 138 тисяч квадратних кілометрів. Торік його розширили ще на 60 тисяч квадратних кілометрів. Заповідник створено для захисту рідкісних видів тварин, що мігрують між Галапагосами й безлюдним островом Кокос, який належить Коста-Риці.
Коротке посилання на цю сторінку:
