Ба більше, Абе знає, що на рис, який він та кооператив виростять, уже є постійний покупець. Одна компанія закуповуватиме продукцію, яку вважають усе ще непридатною для споживання, і перетворюватиме її на низьковуглецевий пластик. Потім його продаватимуть великим фірмам у всій Японії.
Торік у листопаді одна токійська компанія відкрила в Наміє завод із перероблення рису на гранули. З таких уже роблять столове приладдя, контейнери для їжі, сувеніри, а також логотипи.
[Дзініті Абе, фермер у 13-му поколінні]:
«Я хотів зробити свій внесок у боротьбу з пластиковими відходами. Ще однією причиною було відновлення Наміє. Я хотів бути корисним, тому порадився з усіма й вирішив працювати з біомасою».
Коло 80 % земель довкола міста досі в зоні відчуження. Наміє розташоване всього лише за чотири кілометри від АЕС «Фукусіма», де дванадцять років тому стався вибух.
Раніше населення міста становило приблизно 21 тисячу осіб. Зараз тут живе коло 2000.
Президент переробної компанії каже, що створення робочих місць — головний чинник відродження міста, у якому раніше процвітав гончарний бізнес і сільське господарство.
[Такеміцу Імадзу, голова токійської переробної компанії]:
«Відчуваю, що завод може відіграти роль у розв’язанні регіональних проблем, які має місто. Це створить робочі місця й привабить людей».
Рис змішують із невеликими пластиковими кульками, а потім нагрівають і перетворюють масу на тонкі стрижні. Після цього їх охолоджують і нарізають на гранули.
Такий пластик біологічно не розкладається. Але його використання зменшує кількість нафтопродуктів, а вирощування рису в Наміє знижує загальні викиди CO₂ до атмосфери.
На переробному заводі в Наміє працює 10 осіб. Компанія використовує не лише тутешній рис, але й з інших міст префектури Фукусіма. Однак наступного року планує збільшити закупівлю в місцевих фермерів, таких як Абе.
Загалом із 2017 року в місті роботу відновили вісім компаній. Серед них бетонний завод, а також підприємство з перероблення акумуляторів електромобілів.
Коротке посилання на цю сторінку:
