[Мейсі Гроган, жителька Бурта]:
«Я виросла в дуже сильній і згуртованій громаді. Я побачила наш потенціал, тому вирішила працювати, щоб ми жили краще».
Через пандемію коронавірусу лікарні забракло персоналу. Довелося вдатися до крайніх заходів. Тут створили зміни, на які заступали старшокласники. Але, звісно, після уроків.
[Донна Дойл, головлікар]:
«Ми почали їм показувати, як функціонує лікарня. Відтоді справи йдуть чудово».
Працювати прийшло коло десяти школярів. Єдиному в цьому медзакладі лікареві помічники точно не завадять.
[Донна Дойл, головлікар]:
«У нас перед Різдвом був серйозний спалах ковіду. Це було жахливо. Підлітки прийшли й заповнили прогалини. Носили в палати їжу».
Догляд за старенькими чи робота біля кавомашини — юні працівники беруться за все.
Лікарня сподівається утримати молодь у місті.
[Донна Дойл, головлікар]:
«Ми зростатимемо. Вони, можливо, поїдуть здобувати освіту в галузі догляду й послуг і повернуться до нас».
Лікарня планує співпрацювати з місцевими вишами, щоб навчати більше молодшого персоналу. Вона також відкриватиме нові вакансії для випускників.
[Мейсі Гроган, жителька Бурта]:
«Працюючи тут, я зрозуміла, що хочу й далі йти цим шляхом».
Пара додаткових рук — іноді вирішальний чинник.
Коротке посилання на цю сторінку:
