Нове захоплення виникло в чоловіка в центральній в’язниці пакистанського міста Карачі, де він відбуває 25-річний термін за викрадення людини задля викупу.
Каже, що мистецтво допомогло йому і фінансово, і духовно.
[Мухаммад Іджаз, в’язень]:
«Те, що ми малюємо, продають на виставках. Грошима, які ми тут заробляємо, ми підтримуємо сім’ї, а також оплачуємо свої витрати. Нещодавно деякі наші праці виставили в Ісламабаді. Щось уже продали».
Зі слів Мухаммада, малювання допомагає виразити емоції, а ще впоратися зі стресом від життя у в’язниці.
[Мухаммад Іджаз, в’язень]:
«Коли малюю, то поринаю в спокій. Кольори передають почуття радості та смутку. Через картини виражаю різні настрої. Ця картина, яку я щойно закінчив, передає щастя та смуток, які виникають під час подорожі».
Долучатися до мистецтва корисно всім, але, як кажуть психологи, для в’язнів це особливо важливо.
[Аша Бедар, психолог]:
«Багато в’язнів, які нині перебувають у тюрмі, походять із малозабезпечених сімей. Вони виросли в дуже жорстокому середовищі. Тож за цим завжди стоять історії. Гадаю, дуже важливо залікувати деякі душевні травми за допомогою мистецтва».
Утім, у цій тюремній школі навчають не лише малювання. Тутешні в’язні ще викладають музику й вишивання.
Аднан Куреші потрапив до тюрми у 25 років. Нині йому 40. Він працює вчителем музики. Каже, що це також допомагає в’язням дати вихід емоціям.
[Аднан Куреші, в’язень]:
«Ті дві-чотири години, які в’язні проводять тут, у класі, змушують їх забути про неприємності, пов’язані із судовими процесами. Тож це нас змінило. Коли ми тут, на уроці, ми думаємо лише про музику».
Водночас в’язні поки що не можуть скоротити свій термін, відвідуючи художню школу. Куреші вважає, що це слід змінити.
Сьогодні у тюрмі перебуває коло 6000 в’язнів. І понад півтори тисячі з них відвідують школу мистецтв.
Коротке посилання на цю сторінку:
