Це було сказано в некролозі, написаному офіційним представником Комуністичної партії Китаю на спомин про Гао Чжань-сяна — колишнього заступника міністра культури, який недавно помер від ковіду.
Цікаво, що про його смерть повідомили аж через місяць, не згадавши про причину смерті.
Китайська інтернет-цензура негайно видалила це повідомлення.
Але некролог уже встиг спричинити хвилю обурення в китайських соцмережах.
[користувачка соцмереж]:
«Давно було чутно про те, що [чиновники] замінюють свої органи та кров. Але на чиї?»
У Китаї багатьом відомо, що високопосадовці користуються значними привілеями.
Але це вперше, коли чиновник компартії Китаю зміг пересадити собі зразу кілька органів, тоді як сфера трансплантології в КНР викликає чимало запитань.
Аналітик із питань Китаю Тан Цзінюань називає трансплантацію органів «допомогою з оздоровлення» для високопосадовців компартії.
[Тан Цзінюань, аналітик із питань Китаю]:
«Простий підрахунок. Скільки загалом чиновників у системі КПК, які вищі за рівень міністра, включно з тими, хто вже на пенсії? Отже, якщо така велика кількість людей може в такий спосіб лікуватися, ще й не раз, тоді неминуче виникає запитання: звідки береться така велика кількість органів»
Він додає, що якби система КПК не мала великого прихованого резерву живих людських органів, то чиновники просто не могли б користуватися такими так званими пільгами.
[Хен Хе, аналітик із питань Китаю]:
«Насправді це питання для КПК табу, особливо якщо йдеться про органи, пересаджені високопосадовцям. Коли у 2006 році вперше стало відомо про примусове вирізання органів у практикувальників Фалуньгун, було порушено питання щодо зловживань режиму в галузі трансплантології».
Протягом десятиліть Китай звинувачують у примусовому вирізанні органів у своїх громадян.
Жертв убивають, а їхні органи пересаджують, що дає мільярди доларів доходу.
[Глінн Гілкріз, доктор медичних наук]:
«У Китаї щороку роблять від 60 до 100 тисяч трансплантацій і вони про це не звітують. І знову ж таки, я думаю, що це не просто проблема етики. Це проблема незадовільної медицини».
Китай, який відстав у цій галузі, наразі другий за кількістю трансплантації у світі після США. Однак у ньому немає добре поставленої системи донорства та розподілу органів.
У рішенні Міжнародного трибуналу щодо Китаю, який відбувся 2020 року в Лондоні, сказано що, влада КНР убиває в’язнів сумління — здебільшого практикувальників Фалуньгун — і в промислових масштабах продає їхні органи. Через небувалу популярність цієї духовно-оздоровчої практики китайська влада почала переслідувати її прихильників.
[Глінн Гілкріз, доктор медичних наук]:
«По суті, людей убивають на замовлення. Отже, якщо хтось будь-де переніс кілька трансплантацій за останні 20 років і дожив до 90 років, то цілком імовірно, що ця особа одержала органи в наслідок замовного вбивства невинних людей».
Довголіття високопосадовців компартії вже давно викликає в Китаї зацікавленість.
Але через поширення в КНР ковіду воно, схоже, досягло своєї межі, навіть попри багаторазові трансплантації.
[Глінн Гілкріз, доктор медичних наук]:
«До 28 % пацієнтів, яким пересадили якийсь орган і які потрапили до лікарні, помирають від ковіду або від вірусного захворювання».
У повідомленні Американської легеневої асоціації йдеться, що люди, імунна система яких ослаблена, мають вищий ризик важкого перебігу ковіду, навіть якщо вони вакциновані.
Тих, хто приймає імунодепресанти для запобігання відторгненню трансплантата, уважають особами з ослабленим імунітетом.
Коротке посилання на цю сторінку:
