Родина Лашарі була серед сотень тисяч жителів, які втекли від стихійного лиха.
Батько вісьмох дітей радий, що нарешті вдома. Однак попереду знову непрості часи.
[Мохаммад Лашарі, переселенець]:
«Жити в таборі було складно. Я радий повернутися додому, але тут багато руйнувань. Треба подумати, як це відновити. Непокоїть, що пошкоджений будинок під час дощу може кожної миті завалитися. Дах у поганому стані, більша частина будинку вже зруйнована. У стінах тріщини. Куди нам іти?»
Сім’я Мохаммада жила за три кілометри від свого села в тимчасовому таборі. Перед цим мусила рятуватися від великої води втечею.
[Мохаммад Лашарі, переселенець]:
«Вода стояла на одному рівні десь годину, а потім раптом різко почала підійматися. Ми сіли в човен і допливли до греблі. Навколо був хаос. Ми не знали, де наші речі й наші діти».
Село розташоване в районі Сехван провінції Сінд. Саме ці землі постраждали від повеней найбільше. Вода до кінця так і не відійшла — сотні кілометрів досі підтоплені. Влада каже: на те, щоб усе висохло, може знадобитися до пів року. Нині на полях нічого не виростиш.
[Мохаммад Лашарі, переселенець]:
«У полі води досі по коліно. Мені треба знайти якусь роботу, щоби наша сім’я могла вижити. Я бідний, що ще я можу зробити?»
У липні й серпні в Пакистані випало майже вдвічі більше опадів, ніж було в середньому впродовж 30 років.
Повінь змила будинки, мости, дороги, урожай та худобу. Збитки оцінюють у 30 мільярдів доларів.
У вересні національне агентство з ліквідації стихійного лиха повідомляло, що в наметових таборах перебуває коло 637 тисяч пакистанців.
Коротке посилання на цю сторінку:
