[Лі Коннелл, співзасновниця «Кав’ярні смерті»]:
«Сюди приходять ті, хто хоче про це поговорити. Адже багато хто не хоче чіпати цю тему».
Під час розмов відвідувачі відкрито говорять про останні зустрічі з коханою людиною.
[відвідувачка кав’ярні]:
«Йому було 87 років. І мені пощастило, що я змогла поїхати до Німеччини і з ним побути».
Учасники також обговорюють, що вони зробили б, зіткнувшись із невиліковною хворобою. Можливі варіанти наперед пишуть на картці.
[відвідувачка кав’ярні]:
«Якби у вас діагностували небезпечну стадію раку, ви хочете, щоб лікарі: а) виклали все відверто, б) зосередилися б на дальших кроках і вас не турбували».
Така зустріч — можливість зібратися разом і поговорити на делікатну тему, яка хвилює людей.
Нікіта Гарріс працювала у службі догляду за людьми похилого віку. Їй доводилося бути поруч під час їхніх останніх хвилин.
[Нікіта Гарріс, відвідувачка кав’ярні]:
«Це змусило мене замислитися над тим, що відбувається після того, як ти вмираєш».
Рух «Кав’ярня смерті» зародився у Великій Британії у 2011 році. Відтоді проведено понад 14 000 зустрічей у 81 країні світу. І хоча тема може здатися похмурою, на зустрічах цієї групи є місце і для сміху.
Коротке посилання на цю сторінку:
