14 січня 2009 року, за чотири місяці до її закінчення, Сінгарам унаслідок артилерійського обстрілу дістав поранення й потрапив до лікарні. Потім снаряд влучив і в неї — так чоловік утратив ноги.
У північній провінції Шрі-Ланки живуть майже самі таміли, а точніше південна гілка тамільського народу. Багато хто з них дуже постраждав під час бойових дій. А тепер, через 13 років по війні, багато кого спіткало ще одне лихо — найбільша економічна криза, з якою країна будь-коли стикалася, відколи стала незалежною.
Багато тамілів не мають змоги придбати предмети першої потреби, а деякі — й працювати.
[Сінгарам Сусайямутту, житель Шрі-Ланки]:
«Мені складніше, ніж робітникам. Вони можуть періодично по два дні додатково заробляти. А я не маю такої змоги, бо хто мене найме».
До кризи Сінгарам рибалив. Але тепер бракує пального, тож він узявся вирощувати арахіс. Щоб рослини не їла худоба, він із сином чергує прямо на полі в курені.
[Сінгарам Сусайямутту, житель Шрі-Ланки]:
«Найбільша проблема, яку наразі маємо, це вартість харчів, таких як рис, борошно, цукор, сочевиця. Якщо ціни знизяться, ми не так страждатимемо».
Цей регіон — другий за рівнем бідності у Шрі-Ланці. Більш як половина місцевих жителів живе в злиднях. Ця 38-річна жінка теж утратила кінцівки під час війни. Невдовзі після того, як настав мир, вона ще й овдовіла. Тепер покладається лише на допомогу матері.
[Сентіпана Калачелві, жителька Шрі-Ланки]:
«Якби я мала руку й ногу, то заробляла б гроші на життя. Я стала такою лише через війну».
За оцінками ООН, через війну понад 84 тисячі тамілів утекло до сусідньої Індії. Ще 800 тисяч стали внутрішніми переселенцями.
Коротке посилання на цю сторінку:
