Затишне містечко Вальверде-де-ла-Вера розташувалося приблизно за 150 кілометрів від Мадрида. Хоча вулиці дуже вузькі, улітку тут дуже спекотно. Особливо останніми роками.
Але місцеві жителі знайшли вихід. В’яжуть гачком ось такі сітки. Ними покривають вулиці. Вони добре «дихають», а ще дають рятівну тінь.
[Марина Фернандес, дизайнер]:
«Ми це робимо взимку. В’яжемо легкі полотна, які потім тимчасово вивішуємо на вулиці в найспекотніші місяці».
Матеріал — пластик, що був у вжитку. Здебільшого сумки із супермаркетів, іноді це старі рекламні банери. Їх нарізають на тонкі стрічки.
[Марія дель Росіо Рамос, в’язальниця]:
«Зробити клубок — це означає переробити це в довгу-предовгу стрічку для в’язання».
Автор проєкту — місцевий архітектор і дизайнер Марина Фернандес.
[Марина Фернандес, дизайнер]:
«Одна з цілей — зберегти ці техніки в’язання. Вони передаються усно й майже забуті. Ще одна мета — залучити літніх жінок до суспільного життя. І, звісно, поліпшити клімат у місті влітку, створивши тінь у різних кварталах».
У проєкті з ентузіазмом беруть участь не лише жінки.
[Мануель Фернандес Санчес, колишній учитель]:
«В’язання ніяк не пов’язане зі статтю людини. Може, малим я про це не думав, але зараз в’яжу, бо мені подобається. Це декоративно-ужиткове мистецтво».
Вишуканий малюнок на в’язаному полотні — вершина майстерності. Такі вуличні прикраси приваблюють туристів, а це ще один плюс.
Коротке посилання на цю сторінку:
