У минулі століття мешканці села Волуя, що в Сербії, пересувалися на ходулях, щоб не мочити ніг. Так вони йшли за худобою через струмки та річечки, якими посічені пагорби.
Тепер їхні нащадки здебільшого працюють у місті. Але вони зберегли ходьбу на ходулях як давню традицію. А хтось на них вирушає прогулятися до лісу.
Ратомир буквально виріс на ходулях. І нині, за десять років після виходу на пенсію, він досі ходить на них пагорбами.
[Ратомир Давидович, місцевий житель]:
«Мій дідусь, який народився 1904 року, ходив на ходулях. Його навчив цього його дідусь. Це наша (сільська) традиція, якій 100 чи навіть 200 років. Вони робили це з практичних міркувань, щоби переходити річки. Вони зберігали ходулі на берегах».
Ходулі втратили своє практичне значення у Волуї в другій половині XX століття, коли місцеві жителі стали менше розводити худобу. Але це пристосування, як і раніше, залишається невіддільною частиною культурної спадщини села.
[Ратомир Давидович, місцевий житель]:
«Навряд чи ви знайдете у Волуї дитину, яка не вміє ходити на ходулях… Я вдячний їм за те, що вони поважають нашу традицію, бо ми повинні підтримувати її в майбутньому».
У місцевій школі діти на фізкультурі навіть грають на ходулях у футбол.
[Тамара Новакович, школярка]:
«Ми всі танцюємо та граємо у футбол на ходулях. Хлопці, можливо, трохи краще (ніж дівчата), але, іноді (дівчата) краще».
[Душан Маркович, школяр]:
«Щиро кажучи, якщо ви запитаєте мене, то дівчата краще. Звичайно, у нас у всіх виходить, ми всі добре граємо, але дівчатка трохи краще».
На ходулях виконують традиційний танок. А ще на них влаштовують перегони.
Коротке посилання на цю сторінку:
