Цей мовний урок не схожий на жодний інший, адже проходить у повній тиші.
Це початкова школа на австралійській Північній Території. І тут до програми додали мову жестів.
Мета уроків – створити шкільне середовище, яке було б комфортним для всіх, зокрема й глухонімих дітей.
[Бен Маккаскер, директор школи]:
«Сподіваюся, ми зможемо прокласти дорогу для інших шкіл, і вони теж запровадять такі речі і стануть інклюзивнішими».
Усе почалося, коли сюди почала ходити глухоніма дівчинка Софі. Адміністрація школи одразу почала думати про те, щоб організувати такі заняття.
[Софі Волдрон, школярка]:
«Я хочу допомогти іншим вивчити мову жестів».
Програма стала переломною миттю в житті деяких школярів.
[Клейтон Гансон, учитель мови жестів]:
«Два школярі тут стали значно впевненішими й позитивнішими. Учителі їх підтримують, вони можуть спілкуватися з усіма працівниками, а не лише з одним чи двома, як раніше».
Школярі, що чують, теж дістають користь від програми.
Щодня австралійською варіацією мови жестів користується коло 20 тисяч осіб. Водночас понад три мільйони 600 тисяч австралійців страждають від втрати слуху.
А сурдоперекладачів у країні не вистачає, особливо у віддаленій Північній Території.
[Клейтон Гансон, учитель мови жестів]:
«Було б чудово мати більше дітей, школярів, які вивчають мову жестів, щоб колись стати перекладачами. Нині їх дуже не вистачає».
Цей урок комунікації проводять для всіх учнів.
Коротке посилання на цю сторінку:
