Золотою жилою інформації стала майстерня з муміфікації, яку чотири роки тому виявили в некрополі Саккара. Там збереглися керамічні посудини з написами, у яких тримали речовини для бальзамування. Знахідки датують VII та V століттями до нашої ери.
[Сюзанна Бек, єгиптолог]:
«Зазвичай на таких посудинах написи зроблено ієратичними знаками та частково демотичними. На наших — письмо змішане».
Науковці зробили аналіз залишків речовин у 30 посудинах і дізналися про нові інгредієнти, які застосовували для бальзамування. Зокрема, це смола дерева агатиса дамарського та олія елемі, яку одержують зі смоли дерева канаріум. Обидва дерева походять із Південно-Східної Азії. Досі вчені не мали свідчень того, що в той час Стародавній Єгипет торгував із цим регіоном.
[Саліма Ікрам, єгиптолог]:
«Дуже дивно, що ця смола та олія елемі прибули здалеку, але не із Сирії і не з Лівану. Як же єгиптяни дізналися про ці речовини та їхні властивості? І чи розуміли вони, що різні смоли мають схожі властивості? І якщо це було так, то навіщо привозити їх здалеку?»
І хоча в науковців виникло багато запитань, уже є деякі відповіді. Так, наприклад, вони проаналізували вміст посудин із написами «антіу» та «сефет». Зазвичай ці назви перекладали як мірра й олія. Але виявилося, що в них була суміш різних речовин, зокрема кедрової смоли й тваринного жиру.
На наступному етапі дослідження вчені перевірять, чи є знайдені речовини в єгипетських муміях. Водночас фахівці припускають, що не було якогось єдиного «рецепту» муміфікування. Можливо, він із роками змінювався. Також різні майстри могли застосовувати для бальзамування різні речовини.
Коротке посилання на цю сторінку:
