Проєкт започаткувала місцева жителька Неллі Чебой. Вона вперше сіла за комп’ютер, лише коли приїхала вчитися до США. Це змусило її задуматися про долю школярів рідного міста. Дівчина стала збирати списані ноутбуки в офісах компаній.
Пожертвувану техніку лагодять. Потім відправляють до шкіл. За ноутбуки платити не треба. Але потрібно наймати вчителя, тож уроки платні.
[Неллі Чебой, засновниця навчального проєкту]:
«Наші заняття входять до шкільної програми. Учителі проводять заняття з 8 ранку до 4 години дня. Діти приходять на урок щодня. Це не символічний проєкт, коли займаються лише у вихідні чи на канікулах».
Діти беруть участь у програмі з першого класу. Багатьом це до душі.
[Семмі Руто, школяр]:
«Тут мене навчили працювати з текстовим редактором, створювати вебсайти, використовуючи мову гіпертекстової розмітки та каскадні таблиці стилів. Мені розповіли про відеоредактор OpenShot, а також про NASA, щоб я, коли виросту, побудував ракету. Тому я сподіваюся, що зможу стати IT-експертом».
Навчання коштує приблизно долар за день. Для кенійців це чимало. Але без цього проєкту діти з віддалених районів не мали б можливості навіть доторкнутися до комп’ютера.
[Неллі Чебой, засновниця навчального проєкту]:
«У нас є учні, які ще навіть не говорять на суахілі, але знають, як користуватися комп’ютером та створювати вебсайти. І найпрекрасніше те, що вони можуть це робити там, де мешкають. Їм не треба їхати до Найробі чи Америки».
Вивчення інформаційних технологій допоможе школярам під час вступу до університету. Також їм буде легше знайти роботу.
Наразі програма діє в 13 школах у різних куточках Кенії. У ній беруть участь 5000 дітей віком від 4 до 12 років.
Коротке посилання на цю сторінку:
