Це щоденна рутина норвезької пари Хави й Матса. Обом по 60 років. Останні кілька років вони робили це на самоті. Але тепер до них із Нью-Йорка повернулася їхня 24-річна дочка, яка працювала там фотографом. Вона зважилася на переїзд, бо США оголосили, що через карантин закривають свої кордони.
[Нора Савоснік, фотограф]:
«Маю зізнатися, що спочатку не хотіла повертатися додому, бо я побудувала свою кар’єру в Нью-Йорку. У Нью-Йорку — усе моє життя. Але мої друзі там втрачають роботу. Вони не мають медичної страховки. І я знаю, що можу залишатися в цьому домі, скільки захочу».
Нора поїхала з дому в 16 років. Повернувшись, вона облаштувалася в підвалі й мусить бути в самоізоляції два тижні. Її батьки цьому дуже зраділи: тепер вони можуть знову годувати дочку здоровою їжею. Ну а дівчина по змозі навчає батька фотографії, що той замолоду мріяв опанувати.
[Матс Гаральдссон, батько Нори]:
«Цікаво, що ти добилася чогось і тепер можеш навчити цього мене, можеш поліпшити мої навички фотографії в сучасному цифровому світі».
Звісно, на вимушеному карантині бувають і розбіжності. Але ізоляція допомогла сім’ї зблизитися.
[Нора Савоснік, фотограф]:
«Найприємніше, що я стаю набагато ближчою до вас. І я не думаю, що це могло би статися, якби я не була буквально замкненою в цьому домі».
Батьки Нори вважають, що карантин — це не лише чудовий привід побути разом, але й нагода багато чого переглянути.
[Хава Савоснік, мати Нори]:
«Можна сприймати карантин як проблему, або як те, що дає змогу два тижні побути на самоті, подумати про всілякі питання, розвинути певні речі, на які раніше бракувало часу».
Коротке посилання на цю сторінку:
