[Жан-Марі Педрон, фермер]:
«У цій частині Бретані ми збираємо коло 12 видів морських водоростей».
Основний вид — ульва, або морський салат. Ще збирають червону морську водорість, норі та ламінарії.
[Жан-Марі Педрон, фермер]:
«Види водоростей розрізняються за сезонами. Ми працюємо дуже обережно, щоб зберегти баланс між нашою діяльністю та довкіллям».
Після збирання водорості тримають у спеціальних резервуарах, а потім сушать на морському повітрі. Виробництво триває цілий рік, крім січня.
Щорічно фермер продає близько десяти тонн морських водоростей. Їх постачають приблизно до 150 вишуканих ресторанів у всій Франції.
[Ерік Герен, шеф-кухар]:
«Я познайомився із Жаном-Марі приблизно 15 років тому. Для мене водорості були японським елементом, неживим, а він приніс на кухню свіжі, живі водорості. Нині ми робимо дивовижні страви. Наприклад, можемо обгорнути телятину або ягнятину і справді зробити їх хрусткими, щоб водорості утворили другу шкіру. Вони дають смак землі та свіжого морського повітря з йодом та ароматами вітру».
У Франції морські водорості використовують й у випіканні хліба.
Крім водоростей, регіон славиться сіллю. У солончаках Ассераку сіль збирають традиційним способом.
[Маттьє ле Шанту, солевар]:
«Ми беремо морську воду та випарюємо її, щоб утворилися кристали солі. В одному літрі води — коло 20 грамів солі».
Сіль звідси експортують у всі куточки світу.
На узбережжі міста Ла-Боль місцевий шеф-кухар використовує сіль для приготування лаврака. Соляна кірка дає змогу рівномірно приготувати рибу, зберігши соковитість і текстуру. Страва вже давно стала хітом серед відвідувачів.
Коротке посилання на цю сторінку:
