Улітку конярі всією сім’єю живуть у горах на літніх пасовищах, які називаються жайлоо.
Тут же, в ущелині Чункурчак, проходить фестиваль «Кимиз-FEST-2023». На ньому можна відвідати майстер-класи з приготування кумису.
[Айнагуль Токтогулова, відвідувачка фестивалю]:
«Я спеціально приїхала на це чудове свято, яке проходить на чудовому, гарному пасовищі Чункурчак. Я і без фестивалю приходжу сюди, щоб попити кобилячого молока для оздоровлення, а заразом подихати свіжим повітрям і відпочити».
Свою продукцію привезли 16 великих та дрібних компаній — виробників кумису з усіх регіонів країни.
Деякі показують способи, як готувати кумис за допомогою традиційних дерев’яних маслоробок.
[Майрамкуль Султанова, учасниця фестивалю]:
«Були в нас такі маслоробки, виготовлені без жодного цвяха. Робили їх спеціальні майстри, наші батьки. Таку діжку переважно використовували на пасовищах. Сюди наливали молоко й розмішували, перетворюючи його на кумис».
Ще давніший тип маслоробки виготовляли зі шкур тварин.
[Дуйшенбек Чонтаєв, учасник фестивалю]:
«Ця маслоробка виготовлена з козячої шкіри. Киргизам було зручно возити її наповненою кумисом на коні. На коня чіпляли відразу дві. А для зберігання робили маслоробку з коров’ячої шкіри».
Смак кумису залежить від того, яку траву з’їла кобила. Як уважають, високогірні пасовища найкращі, бо там ростуть різноманітні трави.
Кумис має трохи кислуватий смак, а також через молочнокисле бродіння містить алкоголь.
На смак впливає і витримка. Кумис, який настоювали 4–5 годин, не кислий і легкий. Його зазвичай п’ють жінки й діти. Чоловіки ж віддають перевагу напою одноденної витримки.
У межах фестивалю також пройшов тваринницький ярмарок, на якому конярі виставили своїх найкращих тварин.
[Уланбек Дуйшеналієв, організатор фестивалю]:
«Метою нашого заходу є відродження, відновлення національного духу, піднесення духу народу».
Серед розваг фестивалю також були національні ігри, пісні й танці.
Коротке посилання на цю сторінку:
