Село, оточене горами, лежить приблизно за 120 кілометрів від столиці Скоп’є. Крім мальовничих краєвидів і старовинної архітектури, воно відоме весільним фестивалем, який називають Галицьке весілля. На дводенному заході показують різні обряди та звичаї.
Щороку для заходу обирають реальну пару родом із Галичника. Цього разу честь випала Оліверу та Єлизаветі.
[Олівер Андрєєскі, наречений]:
«Я живу у згоді з культурою, традиціями, етнологією, антропологією, традиційною музикою й танцями. І моє бажання збулося. Я став нареченим на Галицькому весіллі».
Дводенні свята починаються в суботу напередодні Дня Святого Петра. У них беруть участь понад сто осіб — молодята, музиканти й танцюристи.
Кульмінація свята — народний чоловічий танець Тешкото. Він зародився тут. Зазвичай його виконували чоловіки, коли виїжджали з села на роботу за кордон.
[Злате Кочевскі, турист з Австралії з македонським корінням]:
«Моя дружина завжди мріяла приїхати й подивитися на Галицьке весілля, просто побачити на власні очі, як зберігають традиції, які є традиційні костюми та прикраси, які ми виконуємо танці».
Серед весільних ритуалів є дуже незвичайні. Наприклад, нареченого голять перед фонтаном, що символізує його вступ у мужність.
Наречена прибуває до церкви верхи на коні в супроводі жвавої процесії. На ній понад 40 різних предметів одягу. Кожний багато вишитий і прикрашений.
[Дам’ян Гйозінскі, місцевий житель]:
«Весільний одяг важить близько 20 кілограмів. Лише нанизані срібні монети потягнуть на три кілограми».
Фестиваль зародився на початку ХХ століття. Тоді багато місцевих жителів виїжджали до інших країн на заробітки. Але вони завжди поверталися, щоб відвідати рідних або одружитися. Так, 1936 року одного дня одружилося 40 пар.
У середині липня до села приїжджає найбільше відвідувачів. Але до кінця літа в Галичнику залишиться лише троє постійних жителів.
Коротке посилання на цю сторінку:
