[Деріл Кеннеді, пацієнт із хворобою Паркінсона]:
«Що ми робимо? Воюємо з хворобою Паркінсона!»
Житель австралійського Мельбурна Деріл, можливо, не такий енергійний, як раніше. Але це не означає, що йому не подобаються фізичні вправи.
[Деріл Кеннеді, пацієнт із хворобою Паркінсона]:
«Завжди приємно усвідомлювати, що ти зробив щось правильно, і ти відчуваєш, що все ще можеш щось зробити».
Коли у 2019 році Деріл вийшов на пенсію, йому поставили невтішний діагноз. Хвороба почала прогресувати.
[Деріл Кеннеді, пацієнт із хворобою Паркінсона]:
«Пропав нюх, почали тремтіти кінцівки, погіршилася рівновага. І став не так стійко стояти на ногах».
Раніше Деріл бігав марафони. Тепер його головне випробування – зав’язати шнурки.
[Деріл Кеннеді, пацієнт із хворобою Паркінсона]:
«Іноді треба вміти визнавати, що ти чогось не можеш».
Але чоловік не здався. Він і ще коло 20 австралійців із хворобою Паркінсона щотижня ходять до залу на тренування з боксу.
Звісно, тут не проводять реальних боїв. Але заняття містять безліч ударів руками й інші вправи.
[Бруклін Бейкер, тренер]:
«Бокс дає їм контроль над своїм тілом».
Для вповільнення симптомів також радять займатися йогою, тайцзі й танцями. А тут, крім ударів, роблять вправи на рівновагу, гнучкість і навіть дрібну моторику рук.
[Бруклін Бейкер, тренер]:
«Приходять вони зазвичай похмурими, вони трохи пригнічені після важкого дня чи тижня. Але йдуть з усмішкою і щасливими».
Хвороба Паркінсона вражає 2–3 % населення світу віком від 65 років. Але Деріл не збирається опускати рук.
[Деріл Кеннеді, пацієнт із хворобою Паркінсона]:
«Ніколи не здавайся. Ця хвороба хоче забрати мене. Але без бою їй не вдасться цього зробити».
Коротке посилання на цю сторінку:
