Попри перемир’я з Пакистаном, Індія не скасовує щодо цієї країни заходів, серед яких припинення торгівлі та анулювання віз. Це позначається на багатьох пакистанцях, які возили чи збиралися везти своїх дітей до Індії на лікування.
Салсабіл Сафі каже, що її півторарічній дочці негайно потрібна операція на серці, але в Пакистані таких не роблять. Жінка вже зібрала гроші, щоби повезти її до індійської лікарні. Однак візу поки що отримати не може.
[Салсабіл Сафі, мати дівчинки]:
«Ми подали заяву на отримання індійської візи в грудні. Минуло вже чотири місяці, але ми не отримали візи. Це через напружену ситуацію між Пакистаном та Індією».
Багато пакистанських родин у схожому становищі. Мохаммад зараз змушений сам дбати про свого 17-річного сина, у якого травма хребта. Дружину, громадянку Індії, не випустили з її рідної країни, коли всією сім’єю вони вирушили туди лікувати хлопчика, а потім намагалися повернутися.
[Мохаммад Імран, батько хлопчика]:
«Мій син плаче. Навіть я іноді плачу, коли мій син каже: “Будь ласка, поклич маму”. Але найближчим часом вона сюди не зможе приїхати».
Індія і Пакистан і далі дотримуються нетривкого перемир’я. Раніше через ескалацію напруженості регіон перебував на межі повномасштабної війни.
Конфлікт почався після інциденту 22 квітня, коли озброєні люди відкрили вогонь по туристах в індійському Кашмірі й убили 26 людей.
Після цього Індія вийшла з водного договору 1960 року, який регулював спільне з Пакистаном використання води з річки Інд та її приток.
Вона також заявила, що двоє з трьох нападників у Кашмірі були пакистанцями. Але Ісламабад заперечує свою причетність до інциденту.
7 травня Індія почала завдавати авіаударів по об’єктах, які назвала «терористичними таборами», у Пакистані та в пакистанському Кашмірі. Пакистан став бити у відповідь.
Договір про повне й негайне припинення вогню обидві країни уклали за посередництва США 10 травня.
Коротке посилання на цю сторінку:
