Жителька регіону Кедугу, що в Сенегалі, проводить день, промиваючи осадові породи в пошуках золота.
А ось вона бере пакетик із ртуттю, яку голими руками виллє у відро і збовтує, щоб швидко відокремити дорогоцінний метал від каменю. За процесом спостерігають її діти.
[Садіо Камара, жителька Сенегалу]:
«Я знаю, що це небезпечно, бо коли ми йдемо обмінювати золото й вони знову його нагрівають, то надівають маски, щоб не вдихати дим».
Жінка впевнена, що така невелика кількість ртуті не зашкодить здоров’ю. Утім, це помилка, бо цей метал –- потужний нейротоксин. Однак у всій Західній Африці він залишається основним засобом вилучення золота з руди.
Найчастіше це роблять жінки кустарним способом без засобів захисту.
Вплив ртуті може спричинити незворотні ушкодження мозку, затримання розвитку, тремор, втрату зору, слуху та координації. Потрапивши в атмосферу, вона легко поширюється через повітря, воду й ґрунт, забруднюючи річки, отруюючи рибу й накопичуючись у харчовому ланцюжку.
[Дуду Драмі, захисник прав золотовидобувачів]:
«Якщо ви вдарите себе ножем, то буде рана. Ртуть робить те саме, якщо до неї доторкнутися. Але наслідків ви можете не відчувати роками. Наслідки настануть пізніше».
Ба більше, потрапляючи у воду, ртуть становить загрозу для тих, хто з нею взаємодіє.
[Моду Гумбала, захисник прав місцевих громад]:
«Жінки перуть у воді, миють посуд, миють дітей. І вони часто роблять це в річках, не маючи джерел безпечної питної води».
Такий вплив може бути особливо небезпечним для вагітних. Ртуть може проникати через плаценту й спричиняти дефекти плода та затримання розвитку.
Немовлята також можуть поглинати токсин через заражене грудне молоко.
Золото можна добувати із землі без використання ртуті, за допомогою гравітаційного поділу, зокрема вібраційних столів.
У 2020 році уряд Сенегалу обіцяв виготовити 400 установок із перероблення золота без використання ртуті. Але поки що зробили лише одну.
Коротке посилання на цю сторінку:
