Сир із півдня Боснії відомий ще із записів XIV століття. І він унікальний, бо готують його всередині шкур тварин.
У наші дні про нього добре знають лише в певних частинах країни.
Але місцеві жителі хочуть це змінити.
[Драгана Мілович, голова Асоціації виробників сиру]:
«Приблизно чотири роки тому ми створили асоціацію, щоб зберегти наш сільський спосіб життя та наші традиційні продукти, насамперед сир гацко каймак».
Сир роблять із коров’ячого молока та витримують у мішках зі шкур тварин.
Високих технологій не використовують. Треба неглибокі дерев’яні миски, горщики, сита, мішки зі шкур, сіль та висока майстерність.
[Міланка Маркович, сировар]:
«Це моє робоче місце. Сюди ніхто, крім мене, не заходить. Ми здебільшого використовуємо миски. Це давній звичай. Я успадкувала його від свекрухи та матері».
Поки молоко остигає і на ньому утворюється шар вершків, жінки допомагають з іншою роботою, приміром, доять корів чи кип’ятять молоко.
[Міланка Маркович, сировар]:
«Через 48 годин ми знімаємо вершки та поміщаємо їх у чан, куди додаємо сіль, і залишаємо бродити впродовж місяця-півтора або іноді двох, залежно від погоди. Ми розливаємо рештки молока по горщиках і використовуємо для приготування сиру».
Сир витримують упродовж кількох місяців у мішках із козячої або коров’ячої шкури. Він має стати жовтуватим і набути специфічного терпкого запаху.
Самі мішки теж роблять на місці.
[Снєжана Маркович, сировар]:
«Ми робимо мішки з коров’ячих або овечих шкур. В інших місцях використовують і козячі, але не ми. Наприклад, коли забиваємо вівцю, ми миємо та голимо її шкуру, а потім формуємо з неї мішок і висушуємо».
За чотири роки члени асоціації об’єдналися, щоби брендувати свій продукт. Вони зустрічаються в неформальній атмосфері принаймні двічі на місяць, щоби покуштувати продукцію одне одного й просто поговорити.
Нині їхній сир продається на місцевих фермерських ринках.
Коротке посилання на цю сторінку:
