Двір розташований за кілька кроків від Пантеону, але, як і раніше, зберіг атмосферу усамітнення. Сьогодні в монастирі довкола двору живе двадцять домініканських ченців.
[брат Ауконе, домініканець]:
«Він задуманий як місце молитви, споглядання, й отже в якомусь сенсі повинен налаштовувати ченців на молитву та роздуми».
За століття це місце відвідало багато відомих людей, зокрема Свята Катерина Сієнська та художник епохи Відродження Фра Анджеліко. У цих стінах також пройшли два конклави, на яких було обрано пап Євгена IV та Миколу V.
[Клаудіо Стрінаті, історик мистецтва]:
«Цей двір один з найбільших і, можливо, найкрасивіших у всьому Римі. У давнину це був великий культурний центр. І таким він залишається досі».
Ще наприкінці республіканського періоду за часів Юлія Цезаря тут збиралися для голосування. Наприкінці XIII століття на цьому місці домініканці звели церкву. Пізніше первісне подвір’я замінили на нове. Проєкт створив архітектор Джудетто Джудетті – учень Мікеланджело.
Стіни та склепіння галерей вкриті фресками. Частина з них присвячена таємницям розарію й мала підтримувати споглядальне життя ченців. Але в нішах і кутках збереглися й інші зображення, які нагадують про похмуру сторінку історії цього місця.
У XVI столітті монастир використовували як приміщення Римської інквізиції. Саме в одній з кімнат поруч із цим двором у 1633 році Галілей був змушений зректися своєї ідеї про те, що Земля та інші планети обертаються навколо Сонця.
Рим поступово відкриває нові сторінки своєї історії. Проте багато чого в ньому досі залишається таємним.
Коротке посилання на цю сторінку:
