Роботи в місцевій шахті вели з 1961 по 2018 рік. За цей час тут видобули понад 38 мільйонів тонн вугілля. Після закриття кар’єру котловани поступово заповнилися водою, утворивши глибоке озеро.
Територію площею майже 1,5 тисячі гектарів упорядкували: з’явилися причали, парк, котеджі для відпочивальників. Туристичною зоною керує жіноча громада та рибальський кооператив. У вихідні сюди приїжджає до 150 відвідувачів.
Частина жительок заробляє на перевезенні туристів по воді. Вони орендують човни й самостійно покривають витрати на їх утримання. Інші зайняті у сфері обслуговування, зокрема у плавучому ресторані.
[Савіта Гупта, власниця плавучого ресторану]:
«Ми були обмежені, коли просто сиділи вдома. Ми нічого не знали про зовнішній світ. Коли я вийшла з дому, я не лише знайшла способи заробляти гроші, а й дістала можливість познайомитись з багатьма новими людьми. Мені подобається керувати рестораном. Я справді щаслива, що вийшла з дому».
У проєкті беруть участь сотні жінок з місцевої спільноти. Для багатьох це перший досвід самостійного заробітку.
[Пуджа Саху, лідер спільноти]:
«У нашій групі 365 жінок. З них 12 керують човнами і цим заробляють. Ми поліпшили своє фінансове становище завдяки човнам. Раніше нас ніхто не знав, а тепер ми маємо своє обличчя».
Попри успіх, проєкт залишається нестабільним: учасниці покривають значну частину видатків і залежать від потоку туристів. Утім, влада розглядає такі ініціативи як модель відновлення інших закритих шахт по всій країні.
Коротке посилання на цю сторінку:
