[Девон Крібель, орнітолог]:
«Мені подобається приїжджати сюди й виходити на вулицю до сходу сонця, щоби побачити все в іншому світлі. Можна спостерігати, як усі прокидаються і починають їсти. Можна насолоджуватися довколишньою красою на світанку. І тут не лише водоплавні птахи, а й білоголові орлани та різні співочі пернаті».
Ці білі гуси зимували на півдні, а тепер летять на північ США та в Канаду. На цьому водосховищі птахи роблять лише невелику зупинку.
[Пейтон Міллер, еколог]:
«Білі гуси збираються на воді, а потім перед ранковим перельотом усі разом здіймаються в повітря. І цей галасливий вихор завжди дуже вражає. Сьогодні вранці було лише 2500 гусей, але ранковий політ все одно був дивовижним».
Торік зафіксували день, коли на водосховищі ночувало 100 тисяч гусей. Але рекорд був у лютому 2018-го. Тоді на ночівлю прилетіло 200 000 птахів.
На кілька тижнів цей район перетворюється на визначну пам’ятку. Поспостерігати за пернатими щороку приїжджає 150 000 людей.
Утім, те, що тішить орнітологів та захисників природи, доводить до відчаю місцевих фермерів. Білі гуси руйнують їхні поля, засіяні люцерною та пшеницею. Це позбавляє аграріїв прибутків.
[Девід М. Берд, біолог]:
«Це складна ситуація, бо орнітологам і туристам подобається бачити білих гусей. А мисливцям подобається по них стріляти. Але фермери ненавидять гусей, бо ті знищують урожай. Водночас захисники тварин не хочуть, щоб хоч один птах постраждав».
Згідно з дослідженнями, на початку минулого століття налічувалося приблизно 3000 білих гусей. До 90-х популяція зросла до 700 000 особин. Нині кількість цих пернатих досягла мільйона. До того ж є ще малі білі гуси, чия популяція сягає 10 мільйонів особин. Вони також гніздяться на півночі США та в Канаді.
Коротке посилання на цю сторінку:
