[Естер Ньямазігве, жителька ДР Конго]:
«Нам погрожували смертю, тож ми втекли, залишивши всі речі. Нам удалося вивезти дітей. Хтось допоміг мені з цим борошном, яке я замішую. Діти поїдять, але не будуть ситі».
Останніми місяцями тисячі людей були змушені залишити свій дім на сході ДР Конго, оскільки повстанське угрупування М23 розширює бойові дії на нові регіони провінцій Північне та Південне Ківу.
Багато людей не встигають взяти базові речі. Ця жінка розповідає, що отримала цю тапіоку як плату за роботу в полі. Тепер робить муку, щоб нагодувати дітей. Вона також каже, що не має іншого одягу, а діти тепер не ходять до школи.
[Анджела Маува, жителька ДР Конго]:
«Вода не очищується належним чином, через неї можна захворіти. Звідси до дому далеко, дорогою можуть напасти бандити, які можуть зґвалтувати. Дітей сюди теж боїмося відправляти, бо їх можуть вкусити змії чи інші тварини, їх можуть викрасти».
Гуманітарні організації заявляють, що багато людей, які втекли, бояться повертатися додому.
[Венді Флері, представниця МКЧХ у Південному Ківу]:
«Переміщені особи бояться повертатися в рідні місця через забруднення і міни, що залишилися після війни, які заважають їм займатися сільським господарством. Іноді вони бояться репресій, оскільки люди можуть вважати, що вони підтримують той чи інший бік».
Повстанське угруповання M23, яке, на думку влади ДР Конго та ООН, підтримує Руанда, контролює значні території східних провінцій, зокрема великі міста та багаті на мінерали райони.
Урядові сили зосереджені в союзних і урядових зонах, що залишилися, й намагаються відтіснити повстанців. Водночас місцеві жителі страждають від боїв, масового переміщення та гуманітарної кризи.
Коротке посилання на цю сторінку:
