[Хорхе Арреаса, депутат]:
«Загалом до судів надійшло понад 3000 заяв, і вони й далі надходять. У деяких містах, таких як Каракас, де велике населення, люди подають документи, звертаються до приватних та державних захисників, до прокуратури та осіб, уповноважених законом допомагати в цій справі».
Водночас правозахисні організації критикують закон. На їхню думку, він не поверне свободу сотням політичних в’язнів, оскільки передбачає амністію за участь у політичних протестах у певні місяці з 2002 по 2025 рік. Проте закон не уточнює, які саме злочини підпадають під амністію.
До того ж, амністованим не повернуть конфіскованого майна. Також з них не знімуть обмеження, запроваджене з політичних причин, яке забороняє обіймати державні посади. Крім того, ЗМІ залишаються під санкціями влади.
Тих, кого звільнили з в’язниць, можуть відправити під домашній арешт або зобов’язати регулярно з’являтися до поліції або суду протягом певного періоду.
Закон також вимагає, щоб люди, які живуть за кордоном і перебувають під слідством, особисто з’явилися до Венесуели, щоб отримати амністію.
До того ж закон поширюватиметься лише на «осіб, які припинили вчиняти дії, які є злочинами». Це може означати, що багато опозиціонерів, які досі ведуть свою діяльність з інших країн, не будуть амністовані.
Влада Венесуели завжди заперечувала утримання політичних в’язнів під вартою і стверджувала, що це просто злочинці. Але тимчасовий президент Дельсі Родрігес ще до ухвалення закону про амністію звільнила сотні людей, яких правозахисні організації класифікують як політичних в’язнів.
Ці зусилля розглядаються як частина пакету угод, які мають важливе значення для нормалізації відносин зі США після захоплення президента Ніколаса Мадуро в січні.
Коротке посилання на цю сторінку:
