Замість того, щоб розраховувати викиди, вимірюючи обсяги імпорту і спалювання бензину та дизельного пального, вона та її команда фактично беруть проби повітря, щоб це з’ясувати.
У фургоні містяться прилади, які можуть вимірювати кількість СО2, чадного газу, метану та водяної пари в атмосфері.
[Джоселін Тернер, дослідниця]:
«Тут, у Новій Зеландії, де більша частина нашої електроенергії виробляється з відновлюваних джерел і в нас не так багато важкої промисловості, ми бачимо, що наші викиди здебільшого пов’язані з транспортом, транспортом і ще раз транспортом. Є й інші джерела: деякі промислові, комерційні та житлові приміщення, авіація, судна тощо, але здебільшого це транспорт».
За словами Тернер, вуглекислий газ від спалювання викопного палива в містах становить 40% загального обсягу викидів вуглецю в Новій Зеландії.
Проби атмосфери та інші показники поєднуються з даними станцій моніторингу якості повітря. Їх обробляють за допомогою складних комп’ютерних моделей, щоб зрозуміти, скільки СО2 поглинають зелені насадження.
Інформацію, яку збирає наукова група, будуть використовувати для формування політики міського планування на місцевому та центральному рівнях.
Це багатомільйонний проєкт. Він покликаний інформувати громадськість, а також допоможе краще зрозуміти, як досягти мети нульових викидів до 2050 року.
Коротке посилання на цю сторінку:
