Як голова асоціації мисливців на трюфелі, він також намагається захистити ліси навколо мальовничого міста Мотовун, де й ростуть цінні гриби.
[Дарко Музика, мисливець на трюфелі]:
«Якщо ліс підтримуватимуть у хорошому стані, це буде корисно як мисливцям на трюфелі, так і уряду».
У середні віки ліс охороняли, бо тут отримували цінну деревину для венеційських кораблів. Зараз його вважають одним з найбільших у світі місць, де ростуть білі трюфелі.
Пік сезону припадає на період із вересня по грудень. Кожен, хто подає заяву на отримання ліцензії, зазвичай може її одержати, бо не потрібна жодна кваліфікація чи досвід.
Місцеві мисливці кажуть, що ось уже як кілька років цей ліберальний режим призводить до руйнації лісової екосистеми. Так мисливці-аматори після того, як викопують цінні гриби, часто залишають у землі незакриті ямки.
[Франко Маковац, мисливець на трюфелі]:
«Головна проблема не в тому, що вони тут полюють, а в тому, що вони, можливо, не знають, як полювати на трюфелі, вони не знають, як поважати ліс. Дуже важливо закривати ямки після того, як ви знайшли трюфель, щоб спори могли повернутися в те ж місце. Якщо цього не вчити, люди можуть зруйнувати всю екосистему трюфелів».
І тоді професійні мисливці на трюфелі не матимуть за що жити.
Трюфелі важко знайти. У світі місць, у яких вони ростуть, не так уже й багато, оскільки необхідне дуже специфічне поєднання дерев, ґрунту та кліматичних умов.
За попередні кілька десятиліть полювання на трюфелі стало основою місцевої економіки.
[Самуель Зіганте, представник компанії, яка продає трюфелі]:
«Ми навіть організовуємо тут ярмарок трюфелів, на який приїжджають з усього світу, щоб побачити й покуштувати ці гриби».
Білі трюфелі рідкісніші за чорні. Обидва види подають у місцевих ресторанах як приправу до пасти, ризото та інших страв.
Місцеві грибники та підприємства сподіваються, що захищений статус допоможе зберегти місцеві трюфелі та їхню екосистему для наступних поколінь.
Коротке посилання на цю сторінку:
