Цих людей у Пекіні називають «трунарями» ресторанного бізнесу. Їх викликають, коли заклад закрився, і треба демонтувати обладнання й виставити його на продаж на складі вживаних речей.
Колись над цією вулицею витав аромат їжі. Нині ж тут лише чути скрегіт металу. На тлі вповільнення китайської економіки багато закладів закрилося, бо люди стараються економити й уважають за краще їсти вдома.
[Ань Давей, член команди демонтажу]:
«Цей заклад, що позаду мене, ми демонтуємо вже вдруге. Два роки тому попередній власник теж звернувся до нас, щоб винести кухонне начиння. Прямо за рогом є ще один, що закрився перед китайським Новим роком. Ми приїжджаємо в цей район досить часто, бо тут часто закриваються ресторани».
Торік команда Ань Давея щомісяця закривала по 200 ресторанів. Це майже втричі більше, ніж роком раніше. За статистикою, 2024-го кількість закладів громадського харчування, які закрилися в усій країні впродовж року, досягла історичного максимуму — майже трьох мільйонів.
За кожною демонтованою річчю стоїть сумна історія. Багато власників вклали всі свої заощадження, сподіваючись, що після пандемії ковіду економіка відновиться. Але пожвавити внутрішнє споживання нині не виходить.
До того ж ще триває криза в секторі нерухомості та дефляція.
[Ань Давей, член команди демонтажу]:
«На початку 2023 року ми побачили, як у ресторанний бізнес приходило багато людей зі сфери нерухомості, освіти, фінансів та інтернету. У тих галузях сталися масові звільнення, унаслідок чого багато хто втратив роботу. Маючи після звільнення деякі виплати, вони вирішили інвестувати в ресторанну індустрію».
У лютому споживча інфляція в Китаї знижувалася найшвидшими темпами із січня 2024 року. Це спричинило побоювання щодо дефляційної спіралі.
На головній законодавчій сесії цього місяця китайські чиновники пообіцяли докласти більше зусиль для розв’язання проблеми надмірної конкуренції. І ресторанна індустрія — одна з галузей, де ця проблема найбільш помітна.
Коротке посилання на цю сторінку:
