Під час розкопок науковці виявили 48 ям, датованих приблизно 3000 роком до нашої ери. Більшість містили кістки тварин, кераміку та оброблений кремінь. Однак дві ями відрізнялися за формою та наповненням. Дослідники дійшли висновку, що колись тут стояли великі дерев’яні стовпи.
Аналіз показав, що ці стовпи розташовувалися на одній лінії. Комп’ютерне моделювання, яке враховувало стародавній ландшафт та положення небесних тіл п’ять тисяч років тому, показало, що лінія точно збігалася зі сходом сонця в день літнього сонцестояння та заходом сонця в день зимового сонцестояння.
[Філ Гардінг, археолог]:
«Я хотів порівняти цей напрямок із напрямком Стоунхенджа. Коли я провів лінію і продовжив її в обидві сторони, я зрозумів, що вони паралельні. Іншими словами, відхилення від справжньої півночі на моїй ділянці виявилося таким самим, як у Стоунхенджа. Тоді я вирішив, що знайшов орієнтир, пов’язаний із сонцестоянням».
За словами фахівців, імовірність випадкового збігу досить мала.
[Фабіо Сілва, астроном та археолог]:
«Оскільки стовпи розташовані далеко один від одного – на відстані 120 метрів – вони створюють дуже вузький напрямок. Він становить приблизно один градус. Імовірність отримати такий збіг із сонцестоянням випадково, становить 0,5 відсотка. Це один шанс із 1800. Дуже низька ймовірність».
За оцінками науковців, Стоунхендж у його теперішньому вигляді з’явився приблизно у 2500 році до нашої ери, тобто через близько п’ятисот років після створення комплексу в Булфорді. Дослідники вважають, що відкриття свідчить про глибокі астрономічні знання людей епохи неоліту ще до появи знаменитої кам’яної споруди.
Коротке посилання на цю сторінку:
