Науковці очікували, що в невагомості сила хвату стане однаковою на всіх етапах руху, бо немає ризику впустити предмет.
[Філіп Лефевр, співавтор дослідження]:
«У невагомості рухи стають симетричними, бо немає гравітації. Ми очікували, що астронавти стискатимуть предмет однаково у всіх точках руху. Але цього не сталося. Вони стискали сильніше у верхній точці, ніж у нижній».
За словами дослідників, причина полягає в тому, що мозок використовує «земне» очікування ваги предметів, навіть коли його немає.
[Філіп Лефевр, співавтор дослідження]:
«Мозок ніби переоцінює очікування ваги, і тому вони стискають сильніше у верхній точці».
Дослідники також зазначають, що вплив земної гравітації зберігається навіть після тривалого перебування в космосі.
[Філіп Лефевр, співавтор дослідження]:
«Наше тіло все життя адаптоване до гравітації. Ми звикли діяти проти неї: ходити, піднімати предмети. Це залишає слід у тілі й зберігається навіть після кількох місяців на МКС».
У дослідженні брали участь 11 астронавтів. Після посадки вони спочатку зберігали поведінку, характерну для невагомості, і припускалися помилок у силі хвату, але вже після кількох повторень швидко поверталися до нормальних рухів.
[Філіп Лефевр, співавтор дослідження]:
«Одразу після повернення їхні перші рухи все ще відбивали досвід невагомості. Але після кількох повторень вони швидко відновлювали нормальну поведінку. Це показує, що до земного середовища вони адаптуються швидше, ніж до умов невагомості.
Науковці вважають, що результати можуть бути важливими для майбутніх місій, зокрема польотів на Місяць, де гравітація буде меншою за земну і потребуватиме окремої підготовки.
Коротке посилання на цю сторінку:
